Завдяки даним, зібраним космічним телескопом James Webb (JWST) і комплексом радіотелескопів ALMA, астрономам вдалося виявити зоряне надскупчення у Великій Магеллановій хмарі. Це важливе відкриття, яке дає змогу краще зрозуміти, як відбувалося формування зір у молодому Всесвіті.

Близько 6–7 млрд років тому зоряні надскупчення були основним способом формування нових зір у Всесвіті. Щороку вони породжували сотні світил. Відтоді ця форма зореутворення пішла на спад. Зараз зоряні надскупчення трапляються дуже рідко: донедавна астрономам були відомі лише два таких об’єкти в нашому Чумацькому Шляху і ще один у Великій Магеллановій хмарі — карликовій галактиці, що є супутницею нашої.
Тепер цей список поповнився ще одним надскупченням. Відкриття було зроблено за допомогою JWST і ALMA. Під час спостережень їм вдалося виявити раніше невідоме зоряне надскупчення, що отримало позначення H72.97-69.39. Його вік оцінюють лише в 100 тисяч років. Воно розташоване на відстані 160 тисяч світлових років від Землі у Великій Магеллановій хмарі.
Наразі JWST і ALMA вдалося виявити 97 молодих зоряних об’єктів у H72.97-69.39. Наймасивніші зібрані поблизу його центру, в той час, як менш масивні розподілені по околицях. Також їм вдалося з’ясувати — що раніше вважалося поодинокою масивною молодою зорею, насправді виявилося скупченням із п’яти протозір.

Минулі спостереження ALMA виявили в цьому регіоні дві нитки пилу й газу завдовжки в кілька світлових років, які стикаються. H72.97-69.39 знаходиться в точці їхнього зіткнення. На думку вчених, зіткнення ниток молекулярного газу може бути каталізатором, необхідним для створення зоряного надскупчення.
За словами вчених, Велика Магелланова хмара містить удвічі менше важких елементів, ніж наша Сонячна система. Це означає, що умови зореутворення в цьому регіоні схожі з тим, що було 6–7 млрд років тому. Це дає астрономам можливість використовувати надскупчення як своєрідну машину часу, щоб отримати краще уявлення про те, на що був схожий молодий Всесвіт.
За матеріалами Almaobservatory.org