Телескоп James Webb (JWST) зумів розкрити секрет форми планетарної туманності NGC 6072. Усередині неї знаходяться не одна, а, як мінімум, дві зорі.
Попри свою назву планетарні туманності не мають жодного стосунку до планет. Так називають світні оболонки, що складаються з газу та пилу, викинутого сонцеподібними зорями у фіналі їхнього життєвого циклу.
Більшість планетарних туманностей мають круглі, еліптичні або біполярні форми, але деякі відхиляються від норми. Серед них туманність NGC 6072, яка розташована на відстані 3000 світлових років від Землі у напрямку до сузір’я Скорпіона. Щоб розкрити секрет її форми, астрономи залучили телескоп JWST.
На перший погляд, знімки JWST демонструють безладну картину, що нагадує розбризкану фарбу. Однак незвичайна асиметрична структура туманності вказує на складніші механізми. Знімок у ближньому інфрачервоному діапазоні показує, що туманність є багатополярною. Це означає, що з її центру в обидва боки вириваються кілька різних потоків речовини, що стискають матеріал у міру свого руху. Астрономи вважають, що це свідчить про наявність принаймні двох зір. Одна з них взаємодіє із зорею, що вмирає, яка вже почала втрачати зовнішні шари своєї атмосфери.
Центральна область туманності світиться від гарячого зоряного ядра, яке в ближньому інфрачервоному світлі має світло-блакитний відтінок. Темно-помаранчевий матеріал, що складається з газу та пилу, оточує відкриті області, які мають темно-синій вигляд. Ця грудкуватість могла утворитися, коли щільні молекулярні хмари формувалися, перебуваючи під захистом від гарячого випромінювання центральної зорі.
Знімок JWST у середньому інфрачервоному діапазоні демонструє приховану в центрі туманності зорю. На зображенні вона має вигляд невеликої рожево-білої цятки. На знімку також видно концентричні кільця, що розширюються від центральної області. Вони можуть бути додатковим доказом існування другої зорі, яка під час свого обертання «вирізала» кільця у викинутому матеріалі. Кільця також можуть вказувати на якусь пульсацію, в результаті якої газ або пил викидалися рівномірно в усіх напрямках з інтервалом у тисячі років.
У міру того як зоря в центрі планетарної туманності охолоне, вона перестане спостерігатися. Згодом, її збагачена важкими елементами речовина, розсіється в навколишньому просторі й потім увійде до складу нового покоління зір і планет.
Раніше ми розповідали про зазнімковану JWST вихрову туманність, породжену парою зір, що помирають.
За матеріалами NASA
