У центрі нашої Галактики відбуваються дивовижні речі. Гігантські хмари водню набувають додатного заряду. Науковці вважають, що причиною цього є невідомий різновид темної матерії.

Що відбувається в центрі Чумацького Шляху?
Дослідники з Королівського коледжу в Лондоні заявляють, що знайшли докази існування принаймні двох різних видів темної матерії. Саме існуванням другого її виду вони пояснюють загадкові процеси, які відбуваються в центрі Чумацького Шляху.
Темна матерія — загадковий різновид речовини, яка становить більшу частину маси Всесвіту. Проте її ніхто не бачив. Про її існування свідчить тільки сила тяжіння, яка примушує галактики обертатися не так, як те можна передбачити, виходячи зі спостереження за зорями та туманностями.
Варіантів, із чого має складатися темна матерія, багато. Наприклад, так звані WIMP — масивні частинки, що слабо взаємодіють. Що це таке і як пов’язане з рештою «цеглинок матерії», точно ніхто сказати не може, але в картину, яка спостерігається відносно галактик, вписується непогано.
Заряджені хмари водню
Проте в космосі вистачає й інших загадкових явищ. Зокрема поблизу центра Чумацького Шляху розташовуються гігантські хмари міжзоряного водню. Зазвичай вони нейтральні, але в такому випадку мають позитивний заряд. Тобто має бути якесь потужне джерело енергії, яке позривало з орбіталей атомів електрони.
Що це за джерело, ніхто достеменно не знає. Раніше на цю роль пропонувалися космічні промені. Однак у новому дослідженні енергетичні підписи випромінювання занадто сильні для того, аби їх було б можливо пояснити таким чином.
WIMP теж не можуть пояснити це явище. Проте це не зупинило дослідників і вони все одно вирішили, що винна темна матерія. Просто це якийсь геть інший вид частинок, які її складають: значно менш масивні, ніж WIMP.
При цьому вони мають анігілювати при зіткненні й створювати потоки більш звичних частинок, які й заряджають міжзоряні хмари. Їхнє існування могло б добре пояснити ще й інший феномен — існування в центрі Галактики лінії випромінювання з енергією 511 кеВ.
За матеріалами phys.org