У проміжку між орбітами Юпітера та Нептуна дрейфують кентаври — особливий клас малих тіл Сонячної системи. Вони займають проміжне місце між скелястими астероїдами з внутрішніх регіонів та холодними об’єктами поясу Койпера. Через постійний гравітаційний вплив газових гігантів орбіти кентаврів вкрай нестабільні: вони хаотично коливаються, поки об’єкт не буде викинутий у міжзоряний простір або не зміститься ближче до Сонця.
Саме ця орбітальна нестабільність робить кентаврів ідеальними лабораторіями для дослідження того, як крижані космічні тіла перетворюються на активні комети.
Гравітаційний поштовх Сатурна
Міжнародна група науковців використала космічний телескоп James Webbта обсерваторію Gemini North для детального вивчення об’єкта-кентавра 450P/LONEOS. Доля цього тіла кардинально змінилася у 1992 році, коли воно пройшло на небезпечно близькій відстані від Сатурна. Потужна гравітація планети-гіганта змінила його траєкторію, наблизивши перигелій до зони Юпітера.
Отримуючи більше сонячного тепла, 450P/LONEOS став виділяти леткі гази та формувати пиловий хвіст. Об’єкт фактично розпочав трансформацію на повноцінну комету.
Парадокс кометного хвоста
Під час наближення кентавра до нового перигелію астрономи провели спектральні дослідження новоутвореної коми та хвоста. Традиційно комети вважають «брудними сніжками», тому вчені очікували побачити водяну пару як основний компонент газових викидів.
Натомість спектрометри JWST показали вражаючий результат: водяна пара у хвості практично відсутня. Головним рушієм виділення газів виявився вуглекислий газ (CO2).
Науковці пояснюють цей феномен тим, що більшість льоду всередині 450P/LONEOS перебуває в особливій аморфній і пористій формі. При первинному нагріванні такий лід змінює структуру на кристалічну, вивільняючи закритий у ньому вуглекислий газ та дрібні кристали води. Наявність цих кристалів у пиловому хвості вже підтверджена спостереженнями.
Майбутня еволюція космічного мандрівника
Науковці прогнозують, що 450P/LONEOS перебуває лише на початковому етапі своєї трансформації. Якщо у майбутньому чергове зближення з Юпітером змістить його орбіту ще ближче до Сонця, більш високої температури буде достатньо для випаровування суцільних кристалів водяного льоду. Це збагатить хвіст водою, а заодно надасть йому класичного «кометного» вигляду.
Навіть без додаткового гравітаційного поштовху після багатьох обертів кентавр вичерпає запаси легкодоступного сухого льоду, і вода стане основним газом його коми. Приклад 450P/LONEOS наочно демонструє еволюційний шлях, який долають крижані об’єкти на шляху до перетворення на комети. Результати спостереження опубліковані в часописі The Planetary Science Journal.
Раніше ми розповідали про те, як у крихітного кентавра кільця формуються буквально «на очах».
За матеріалами Universe Today
