Останнім часом космічна індустрія продемонструвала безліч дуже дивовижних досягнень. Однак у тіні цих успіхів ховається ціла низка загроз, які за деякими сценаріями цілком здатні відкинути людство назад, або навіть повністю позбавити його доступу до космосу на довгі роки. У цьому матеріалі ми поговоримо про п’ять головних викликів, які заважають успішному розвитку космічного сектора.
Космічне сміття
Сьогодні на навколоземній орбіті знаходяться понад 20 тисяч великих об’єктів штучного походження. Лише п’ять тисяч із них є дієвими апаратами. Інші являють собою космічне сміття — несправні супутники, відпрацьовані ступені та розгінні блоки, уламки від апаратів, що вибухнули чи зіштовхнулися, від випробувань протисупутникової зброї, і навіть втрачені космонавтами інструменти.
Але об’єкти космічного сміття, які ми можемо спостерігати, є лише верхівкою айсберга. За деякими оцінками, вже зараз на навколоземній орбіті знаходиться до мільйона уламків діаметром від 1 до 10 см і понад сто мільйонів фрагментів діаметром менше ніж 1 см. Вони становлять значну загрозу для будь-якої техніки. З урахуванням величезних швидкостей, навіть невеликий уламок може завдати непоправної шкоди супутнику або космічному кораблю.
Не дивно, що боротьба з космічним сміттям поступово стає пріоритетом, як для космічних агентств, так і для приватних компаній. Для цього пропонується використовувати, як заходи спрямовані на запобігання появі нового сміття, так і методи, які дозволять звести найнебезпечніші фрагменти з орбіти.
Сонячна активність
Зараз наше Сонце входить до нового циклу активності, що супроводжується збільшенням кількості спалахів. Більшість із них не становить прямої небезпеки для навколоземних супутників, які надійно вкриті магнітним полем нашої планети. Однак Сонце здатне впливати на них по-іншому. Річ у тім, що зростання сонячної активності призводить до «роздування» земної атмосфери, що прискорює сходження космічних апаратів з орбіти. У лютому 2022 року ми отримали наочне підтвердження цього, коли сонячний шторм призвів до загибелі партії, тільки запущених, супутників Starlink.
Активність нашого світила також може створювати загрози для міжпланетних місій які не мають розкоші у вигляді захисної парасольки земної магнітосфери. Під особливо великою загрозою перебувають люди. Саме тому всі проєкти місячних поселень та марсіанських експедицій передбачають створення спеціальних протирадіаційних сховищ.
Також не варто забувати й про суперспалахи, що відбуваються раз на кілька століть, на кшталт події Керрінгтона 1859 року. Якщо на шляху подібного викиду опиниться Земля, він може вивести з ладу більшу частину супутників у навколоземному просторі. Усе це означає, що за для сталого розвитку космічної інфраструктури людство має витрачати більше зусиль на вивчення Сонця. Збільшення точності прогнозів космічної погоди дозволить мінімізувати збитки від його активності.
Протисупутникова зброя
Значна частина популяції космічного сміття — це уламки, залишені внаслідок використання протисупутникової зброї. Останній подібний тест був влаштований росією у листопаді 2021 року. Безвідповідально проведене випробування, породило безліч уламків, які становлять загрозу для МКС та інших космічних апаратів.
Російський тест також освіжив побоювання з приводу виникнення синдрому Кесслера — сценарію, при якому утворені уламки, почнуть стикатися між собою та іншими супутниками, що призведе до виникнення самопідтримуваної реакції руйнувань. Її результатом може стати те, що людство на довгий час втратить можливість запускати щось у космос.
Одним із наслідків тогорічних подій стала американська пропозиція щодо запровадження мораторію на випробування протисупутникової зброї. На цей час до нього, крім США, приєдналися Канада, Німеччина та Японія. Однак, попри всю похвальність цієї ініціативи, вкрай складно уявити, що її схвалять такі країни як Китай, Іран, або та сама росія за нинішньої влади. А це означає, що вони, як і раніше, будуть вести розробки протисупутникової зброї. І рано чи пізно, але ми прочитаємо новини про чергове випробування або, не дай Боже, використання за призначенням таких засобів. Навряд чи варто пояснювати, які серйозні наслідки це буде мати на подальше освоєння космосу.
Космічне протистояння
Протисупутникова зброя є лише частиною більш масштабної проблеми, яку можна описати, як нове космічне протистояння. Як правило, його зводять до США та Китаю, але це не зовсім коректно. У міру спрощення доступу до космосу все більше держав починають реалізовувати свої космічні проєкти, частина з яких прямо спрямована проти інших країн.
Космічне протистояння не обов’язково проявляється у прямих перегонах озброєнь. У хід іде все — гучні звинувачення сторін у засміченні космічного простору та небезпечних експериментах, судові позови, пропаганда, суперечки щодо права використання певних орбіт і частот. А коли США та Китай розпочнуть реалізацію своїх місячних планів, не виключено, що ми станемо свідками змагання з метою «застовпити» найкращі ділянки на південному полюсі Місяця.
Подальша ескалація цих процесів неспроможна не зашкодити космічній промисловості. В умовах, коли космічна холодна війна здатна перерости у гарячу, компаніям доведеться провести переоцінку ризиків, що може негативно позначитися під час реалізації різних ініціатив.
Застаріле законодавство
У 1967 році США, Великобританія та СРСР підписали Договір про космос. Цей документ відіграв важливу роль у встановленні базових засад міжнародного космічного права. На превеликий жаль, він так і залишився єдиним у своєму роді. Наприклад, укладена 1979 року Угода про Місяць так і не була підписана жодною з провідних космічних держав.
Адже з того часу ситуація у космосі зазнала низки корінних змін. Найбільш очевидною з них стала поява безлічі приватних компаній, які мають ті ж можливості (а іноді й перевершують їх), що й держави. Договір про космос 1967 року в принципі не згадує це питання, що й не дивно — 55 років тому приватні космічні компанії існували виключно у фантастиці. Також абсолютно неврегульовані питання видобутку корисних копалин та територіальної приналежності поселень на інших небесних тілах.
За останні роки було здійснено деякі спроби врегулювати ці питання. Так США законодавчо дозволили своїм компаніям вести видобуток корисних копалин у космосі. Іншою американською ініціативою стали Угоди Артеміди, які встановлює принципи співробітництва та громадянської діяльності з дослідження та використання Місяця, Марса та інших небесних тіл. На цей час їх схвалили понад два десятки країн, включно з практично всіма провідними західними державами.
Але знову ж таки, вкрай малоймовірно, що Китай чи навіть Індія, захочуть приєднуватися до ініціативи (що говорити про росію). А відсутність єдиних «правил гри» помітно збільшує ризики майбутніх зіткнень при розподілі ділянок на тому ж Місяці або видобутку корисних копалин.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
