Найпотужніший регулярний метеорний потік земного неба Гемініди активний майже весь грудень, а його пік припадає на 13 або 14 число. В цей час ми можемо спостерігати понад сотню зір, що падають, за годину. Але цьогоріч цей потік може отримати несподіваного «помічника». Йдеться про пиловий слід, залишений короткоперіодичною кометою Віртанена (46P/Wirtanen).
Ця комета була відкрита ще в січні 1948 року американським астрономом Карлом Віртаненом на Лікській обсерваторії у штаті Каліфорнія. В той час вона могла у перигелії наближатися до Сонця приблизно на 1,61 а.о. (240 млн км). 10 квітня 1972-го «хвостата зірка» пролетіла досить близько від Юпітера, який своєю гравітацією змінив її орбіту: тепер її перигелій «опустився» на відстань 1,26 а.о. (188 млн км) від нашого світила.
Наступне зближення з Юпітером 26 лютого 1984 року додатково зменшило перигелій до 1,08 а.о. — це означало, що тепер мінімальна можлива відстань між кометою та нашою планетою складала лише 0,08 а.о. (12 млн км). Практично на таку відстань вона й підійшла до нас 16 грудня 2018 року, здійснивши найближчий проліт Землі у своїй історії. У цей час 46P/Wirtanen нагадувала велику світлу пляму, що досить швидко рухалася сузір’ями Тільця та Візничого. Її сумарний блиск сягнув 3-ї зоряної величини, тобто на досить темному небі за межами великих міст протягом кількох ночей її неважко було помітити неозброєним оком.
Саме тоді спектральні спостереження виявили у складі кометних газів підвищений вміст спирту, що дало підстави деяким журналістам назвати її «алкогольною кометою». Щоправда, цей спирт був не етиловий, а метиловий, тобто непридатний для внутрішнього вжитку й навіть отруйний.
Згідно з розрахунками вчених, ще сильнішого гравітаційного впливу з боку великих планет зазнають хмари пилових частинок, викинутих кометою Віртанена під час наближень до Сонця. Входячи в земну атмосферу, такі частинки сильно розігріваються та випаровуються, утворюючи яскраві сліди. Ми спостерігаємо їх як метеорні потоки. Оскільки всі метеори, породжені тою ж самою кометою, рухаються близькими траєкторіями, завдяки ефекту перспективи нам здається, що вони «вилітають» з однієї точки неба — радіанта.
Нещодавно був зроблений прогноз, згідно з яким метеорний шлейф від прольоту комети 1974 року має перетнути земну орбіту, причому це станеться 12 грудня — приблизно тоді ж, коли в «потрібному» місці опиниться Земля. Щоправда, особливо високої активності від нового потоку астрономи не очікують — у кращому разі вона сягне кількох десятків метеорів на годину. До того ж спостерігати його в Україні буде дуже важко: його радіант розташований у південному сузір’ї Скульптора, яке в наших широтах видно не в найкращих умовах, і до того ж у грудні воно ховається за обрієм невдовзі після завершення вечірніх сутінків. Попередні розрахунки вказують на те, що пік Скульпторид (так мав би називатися цей потік за правилами астрономічної номенклатури) слід очікувати між 10 годиною ранку та третьою дня за київським часом, тобто шансів його побачити у нас небагато. Тож усе задоволення, схоже, дістанеться спостерігачам Південної півкулі.
Якщо науковці не помиляються й у небі Землі справді з’явиться новий метеорний потік, він встановить одразу два рекорди: по-перше, це буде наймолодший з існуючих потоків, а по-друге, його метеори входитимуть у земну атмосферу зі швидкістю лише 15 км/с — це також найменший показник з усіх відомих «зоряних дощів». Досі обидва ці рекорди належали Драконідам, пов’язаним із короткоперіодичною кометою Джакобіні — Циннера (21P/Giacobini-Zinner).
Між іншим, комета Віртанена розглядалась як основна мета європейської місії Rosetta, що врешті була спрямована до комети Чурюмова — Герасименко (67P/Churyumov-Gerasimenko).
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
