Коли наше Сонце вичерпає запаси водневого термоядерного палива, розшириться та скине зовнішню оболонку, від нього залишиться щільний об’єкт розміром із Землю, що поступово охолоджуватиметься. Такі об’єкти називають білими карликами. Подібне майбутнє чекає приблизно 98% світил у Всесвіті.
Білий карлик в уяві художника. Джерело: Mark Garlick
З метою дослідити фізику, що лежить в основі еволюції білих карликів, міжнародна команда астрономів порівняла їхні популяції у двох масивних кулястих скупченнях — M3 і M13. Вони мають багато спільних фізичних властивостей (наприклад, вік і металічність), проте їхнє зоряне населення відрізняється: зокрема, світила в М13 спочатку були гарячішими, ніж в М3.
Загалом дослідники вивчили понад 700 білих карликів, використавши для цього дані, зібрані телескопом Hubble. Виявилося, що всі досліджені об’єкти в M3 відповідають стандартній моделі. А ось в М13 існують дві різні популяції: стандартні білі карлики (приблизно 30% від їхньої загальної кількості) й ті, яким вдалося втримати водневу зовнішню оболонку (70%).
Кулясті скупчення M13 і М3 (фото Hubble). Джерело: ESA/Hubble&NASA, G. Piotto et al.
Остання група викликає особливий інтерес у астрономів. Доповнивши спостереження Hubble результатами комп’ютерного моделювання, вони дійшли висновку, що ці білі карлики продовжують «спалювати» водень на своїй поверхні.
Відкриття має важливе значення. По-перше, до цього вважалося, що білі карлики є повністю інертними й не підтримують жодні термоядерні реакції. По-друге, «спалюючи» залишки водню, вони сповільнюють своє охолодження. У свою чергу, це означає, що деякі з них можуть бути старішими, ніж вважалося. Отже, оцінки віку зоряних скупчень, засновані на визначенні віку їхніх білих карликів, можуть мати похибку величиною аж до мільярда років.
За матеріалами: https://phys.org
