Спільна науково-дослідна місія Європейської космічної агенції (ESA), Японії та США вартістю майже 2 млрд доларів завершила свою подорож до найменшої та найближчої до Сонця планети. Після восьми років складного маневрування міжпланетна станція BepiColombo розпочала етап виходу на орбіту Меркурія, скинувши перехідний модуль.
Попри відносно невелику відстань від Землі, дістатися Меркурія надзвичайно важко через колосальне гравітаційне тяжіння Сонця. Щоб апарат не «впав» на світило, а зміг сповільнитися й бути захопленим гравітацією Меркурія, потрібна більша потужність двигунів, ніж для подорожі до далекого Плутона.
З моменту запуску 2018 року BepiColombo подолав понад 10 млн км по спіралеподібній траєкторії. Апарат виконав дев’ять гравітаційних маневрів біля Землі, Венери та Меркурія, а також використовував найпотужнішу у далекому космосі електричну рушійну систему з чотирьох іонних двигунів. Попри технічні збої 2024 року, які змусили інженерів подовжити круїзну фазу на рік, апарат успішно вийшов на фінішну пряму.
«Хірургія» у відкритому космосі
Особливість BepiColombo полягає у його структурі: він складається з трьох частин. Це перехідний модуль Mercury Transfer Module (MTM), європейський орбітальний апарат Mercury Planetary Orbiter (MPO) та японський Magnetospheric Orbiter (MIO).
Mercury Transfer Module separation confirmed! 📡 ✅
After nearly eight years in space and billions of kilometres travelled, #BepiColombo's Mercury Transfer Module has successfully separated.
Signal acquired via our Cebreros deep-space antenna confirms the spacecraft is healthy… pic.twitter.com/es5v8DqpAT
— European Space Agency (@esa) September 3, 2026
Оскільки MTM виконував лише роль «космічного буксира» та закривав собою головні наукові прилади й камери, його необхідно було позбутися перед виходом на орбіту. Від’єднання відбулося на відстані 63 млн км від Сонця — менше ніж на половині відстані від Землі до нашої зорі.
Операція відбувалася під дією нищівної радіації та екстремальних температур. Фахівці ESA порівняли цей маневр із запуском нового космічного апарата. Після спрацьовування чотирьох пружин і роз’єднання секцій автономні системи MPO та MIO мусили негайно перебрати на себе терморегуляцію, наведення та живлення. Телеметричні дані підтвердили: сонячні батареї наукових зондів розгорнулися і вже успішно заряджають акумулятори.
Нова ера у дослідженні Меркурія
Місію назвали на честь італійського математика Джузеппе «Бепі» Коломбо, який розробив концепцію гравітаційних маневрів для апарата Mariner 10 у 1970-х роках. Пізніше, у 2011–2015 роках, детальні карти планети склав зонд MESSENGER.
🛰️🇪🇺🇯🇵 C’est confirmé ! BepiColombo s’est séparée de son Mercury Transfer Module (MTM) ce 3 septembre 2026 vers 14h00, heure de Paris, alors que la sonde entame son arrivée sur Mercure.
🔹 Après près de 8 ans de voyage, le MTM a terminé son rôle. Ses 4 propulseurs ioniques au… pic.twitter.com/hn9MqqPffF
— Xplora (@XploraSpace) September 3, 2026
Проте BepiColombo здійснить справжній науковий прорив, оскільки вперше в історії на орбіту Меркурія будуть виведені одразу два наукові апарати:
- MPO працюватиме на низькій орбіті, детально аналізуючи ландшафт, кольори поверхні та шукаючи можливі запаси водяного льоду в затінених кратерах на полюсах.
- MIO підійметься вище для вивчення магнітосфери, плазмового оточення, пилу та нищівного впливу сонячного вітру.
Остаточний вихід на початкову орбіту запланований на 21 листопада, а відокремлення європейського та японського апаратів один від одного відбудеться у грудні. Повноцінна наукова програма з розкриття таємниць походження та еволюції Меркурія розпочнеться у квітні наступного року.
Раніше ми розповідали про те, як BepiColombo записав вплив гравітації та сонячного вітру.
За матеріалами Ars Technica
