Подібно до більшості супутників планет, Місяць знаходиться в приливному захопленні щодо Землі. Це означає, що вона постійно звернена до нашої планети однією і тією ж півкулею. Щоправда, через ефекти лібрації наземним спостерігачам буває доступний східний, західний, північний та південний «край» її зворотного боку. У сукупності це дає можливість спостерігати із Землі близько 59% місячної поверхні.
Вперше людина отримала нагоду побачити, що ж знаходиться на зворотному боці Місяця, у жовтні 1959 р. завдяки радянській станції «Луна-3». Вона здійснила обліт нашого природного супутника і передала перші в історії зображення його «невидимої» півкулі. Надалі космічні апарати неодноразово його фотографували, що дозволило створити повний місячний глобус.
Представлене зображення зворотного боку Місяця створено на основі даних, зібраних американським зондом LRO. Зображення наочно демонструє, наскільки сильно ця півкуля нашого супутника відрізняється від того, якою він повернений до Землі. Наприклад, на ньому розташовані лише два великі місячні моря – Море Москви та Море Мрії (дві темні плями біля західного краю місячного диска). Якщо на видимому боці Місяця «морські» структури займають близько 31% територій, то для зворотного цей показник становить 1%.
У той самий час на звороті Місяця знаходяться дев’ять найбільших місячних кратерів. Найбільший з них зветься Басейн Південний полюс – Ейткен (велика темна область у нижній частині зображення). Це одна з найбільших підтверджених ударних формацій Сонячної системи. Її діаметр становить 2400 км, а глибина сягає 13 км.
Найбільш помітним кратером на звороті Місяця є 71-кілометровий кратер Джексон. Його можна побачити поблизу центру представленого зображення. За геологічними мірками цей кратер ще досить молодий. Про це свідчить збереження його структур, а також наявність яскравої променевої системи.
