13 фактів про Сергія Корольова, яких ви могли не знати

Наталя Боротканич, кандидатка історичних наук, популяризаторка науки

12 січня виповниться 115 років від дня народження легендарного інженера-конструктора Сергія Павловича Корольова. Ми підготували 13 фактів, які допоможуть зрозуміти суть «феномену Корольова».

Всього лише через дванадцять років після завершення виснажливої для Радянського Союзу Другої світової війни, що мала згубний вплив на демографію та економіку, після тотальних репресій, які винищили інтелігенцію в країні, СРСР спромігся відправити на орбіту перший  штучний супутник Землі. А потім ще 10 років тримав першість в освоєнні космосу. За фасадом космічних перемог стояла важка праця групи інженерів на чолі з засекреченим Головним конструктором — саме так, з великої літери, але без імені.

1. Геній із Житомира 

Про те, що Головний конструктор радянської космічної програми народився в Житомирі, українці дізналися з некролога. Так почалася історія дослідження біографії одного з найсекретніших інженерів СРСР. 

Сергій Корольов народився 12 січня 1907 року в будинку на два входи по вулиці Дмитрівській. Сьогодні це Меморіальний дім-музей, де за спогадами матері Корольова Марії Миколаївни відтворено інтер’єр початку ХХ століття. Мати конструктора передала до музею особисті речі, які належали родині: фотографії, посуд, предмети побуту,  записи та креслення, зроблені рукою геніального вченого, його костюм і навіть пасмо волосся з найпершої стрижки.

Молоде подружжя Корольових приїхало в Житомир у 1906 році, куди направили на роботу голову родини. Павло Якович, вчитель за освітою, викладав у Першій чоловічій гімназії російську словесність та логіку. Життя родини не склалося, бо Марія Миколаївна, яку видали заміж проти власної волі, так і не полюбила свого чоловіка. Не врятувало шлюб і народження первістка. Коли малому Сергійкові було три роки, його батьки розлучилися, і хлопця відрядили у Ніжин — до бабусі по материній лінії.

2. Козацького роду 

Бабуся Сергія Корольова — Марія Матвіївна Москаленко (Фурса) — донька колишнього стройового козака Матвія Івановича Фурси, який був одружений з Євдокією Тимофіївною Петренко. Дружина походила з сім’ї грецьких колоністів, які за часів Богдана Хмельницького переселились на Гетьманщину.

 У родині багато читали, обговорювали політичні події та грали на музичних інструментах. У п’ять років хлопчик вивчив алфавіт і навчився писати. Друзів-однолітків у нього не було. Випускати його за межі помістя боялися, оскільки рідний батько погрожував його викрасти. У Ніжині Сергійко побачив перший політ літака, пілотованого льотчиком Уточкіним, і захоплено сказав бабусі: «Літати можуть не лише птахи».

3. Свій перший планер збудував у 17 років 

Ще в шкільні роки в Одесі, куди на роботу був направлений вітчим Корольова, майбутній конструктор почав проєктувати планери та літаки. Навчаючись у будпрофшколі, він паралельно став членом щойно організованого Товариства авіації й повітроплавання України та Криму. Там він закінчив курси з теорії та практики проєктування літальних апаратів. 

У липні 1924 року президія одеського відділення Товариства затвердила креслення планера, розробленого сімнадцятирічним Корольовим. Проєкт безмоторного літака К-5 був визнаний вартим утілення й надісланий до Центральної спортивної секції в Харкові, на той час столиці України

Навчання у Київському політехнічному інституті, а згодом — на аеромеханічному факультеті МВТУ ім. М. Баумана за фахом «літакобудування», Сергій Корольов поєднував із роботою на підприємствах авіаційної промисловості. З техніка він виріс до інженера-конструктора.

Тим часом Корольов практично переконався, що гвинтова авіація вичерпала себе. У 1931 році він приєднався до новоствореної Групи вивчення реактивного руху. У липні 1932 року (у 25-річному віці) його призначили начальником групи на громадських засадах.

У 1933 році в Москві був сформований Реактивний науково-дослідний інститут, Корольова призначили заступником його начальника, а в 1937-му він очолив групу ракетних апаратів.

4. Він не любив золото

27 червня 1938 року Корольова поглинула сталінська репресивна машина. Його заарештували за статтею «Підрив державної промисловості». Вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п’ять років та конфіскацією майна. Місце покарання — Колима.

Так Сергій Корольов опинився в копальні Мальдяк, де добував золото. Там легендарний конструктор зазнав знущань злочинців і охоронців, каторжної праці, захворів на цингу і лише дивом залишився живий. 

Донька Корольова згадувала, що до останніх днів життя її батько ненавидів золото. Йому доводилося по вісім, а іноді й більше годин на добу возити з кар’єра золотоносний пісок. «Пісок, пісок, пісок… заради жменьки золотих дрібок… Чи варте золото такої важкої та виснажливої праці?! Краще б лежало навіки в землі…» — цитує Корольова один із його біографів Олександр Романов.

5. Запізнився на корабель і залишився живим

За колимського в’язня клопотали багато знаменитих людей. Невідомо, чи дійшли до Сталіна листи видатних льотчиків Михайла Громова та Валентини Гризодубової, але у 1939 році Берія отримав від Сталіна вказівку переглянути справи оборонних фахівців. 

У листопаді 1939-го Корольову повідомили, що він їде до Москви. 

До Магадана під конвоєм він добирався кілька діб. Затримка з оформленням документів призвела до того, що Сергій Корольов запізнився на останній того року пароплав до Владивостока. Пізніше він це сприйняв як знак долі. Пароплав «Індігірка» 12 грудня під час шторму затонув біля берегів японського острова Хоккайдо. Усі в’язні, які були закриті у трюмах, загинули.

6. «Ворог народу» і Головний конструктор водночас

З вересня 1940 року Корольов відбував термін в ЦКБ-29, яким керував «зек» Туполєв. У роки війни в тому ж ранзі в’язнів вони разом із Туполєвим розробили «Ту-2». Пізніше майбутній Головний конструктор працює у схожій «шарашці» (так називали секретні науково-дослідні або проєктні інститути, де під контролем органів держбезпеки творили вчені та інженери, зазвичай «вороги народу»), де розробляли реактивні двигуни. У 1944 році його звільнили з в’язниці, а у вересні 1945-го відрядили до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. 

У 1946 році Корольова призначили Головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створювалися перші у Радянському Союзі балістичні ракети (такі, що під час польоту практично не використовували аеродинаміку). 

Від серпня 1956 року Сергій Корольов — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру ОКБ-1, він контролював діяльність багатьох науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро. Весь цей час він все ще формально був «ворогом народу». Реабілітували його лише 18 квітня 1957-го, за пів року до запуску ним першого у світі штучного супутника Землі.

7. Міг бути двічі нобелівським лауреатом

Запуск першого штучного супутника Землі 4 жовтня 1957 року відкрив нову еру в історії людства — еру практичного освоєння космосу. Крім наукового, супутник мав важливе політичне значення. Його політ побачив цілий світ. Випромінюваний ним сигнал ловили радіоаматори по всій земній кулі.

Через секретність Корольов не отримав найвищу наукову нагороду планети. Коли комітет з присудження Нобелівських премій звернувся до радянського керівництва з проханням назвати ім’я конструктора Першого штучного супутника Землі, голова держави Нікіта Хрущов відповів, що розробником нової техніки в СРСР є весь народ, а не одна людина. 

Історія із Нобелівською премією повторилася й після запуску в космос першої людини — Юрія Гагаріна.

Юрій Гагарін перед стартом

8. Десять корольовських «вперше в історії людства»

За менше ніж 10 років освоєння космічного простору Сергій Корольов здійснив стільки досягнень, що його рекорд ще й досі не побитий.

1957 — запущено перший в історії штучний супутник Землі.

1959 —  космічний апарат «Луна-2» вперше досяг Місяця і залишив на його поверхні вимпели. 

1959 —  «Луна-3» вперше сфотографувала зворотний бік Місяця. 

1961 — перша людина (льотчик-космонавт Юрій Гагарін) здійснила успішний політ у космос на кораблі «Восток».

1962 — «Марс-1» — перший в історії космічний апарат, виведений на траєкторію польоту до Червоної планети. 

1962 — перший груповий політ космічних кораблів «Восток-3» та «Восток-4». Два космонавти вперше зближувалися, маневрували й комунікували у космосі.

Валентина Терешкова та Сергій Корольов

1963 — космічний політ першої жінки (Валентини Терешкової)

1964 — виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з трьома космонавтами на борту.

1965 — космонавт Олексій Леонов уперше в історії виходить із корабля «Восход-2» у відкритий космічний простір.

18 березня 1965 року космонавт Олексій Леонов здійснив перший в історії вихід у відкритий космос

1965 — «Венера-2» вперше здійснила переліт до іншої планети Сонячної системи.

9. Його «Союзи» досі літають

У 1962 році під керівництвом Корольова розпочалася розробка космічного корабля «Союз» для місячної програми. Пізніше тримісний корабель став головною «робочою конячкою» Радянського Союзу, а потім і Росії, для доставки космонавтів і вантажів у космос. 

Навіть більше, після завершення польотів американських багаторазових кораблів Space Shuttle у 2011 році «Союзи» Корольова (звичайно, вже добре модернізовані) стали єдиним засобом доставки екіпажів на Міжнародну космічну станцію. Така ситуація тривала до 2020 року.

10. Місячна програма Корольова

Багато експертів схиляються до думки, що якби Корольов не помер, Радянський Союз міг випередити США і в «місячних перегонах». Для доправлення екіпажу на Місяць потрібна була потужніша ракета, ніж наявна на той час «корольовська сімка». Аналогом американського надпотужного носія Saturn V була Н-1. На жаль, Корольов встиг її лише спроєктувати, випробування розпочалися вже після його смерті. Було здійснено чотири спроби відправити її в космос, але всі вони завершилися аварією.

Космічний корабель для польоту космонавтів на Місяць «Л-3» також розроблявся під керівництвом Корольова. Як і американський Apollo, він складався з двох частин — орбітального корабля та посадкового модуля. Цікаво, що посадковий модуль радянського місячного корабля, який отримав назву «Блок Є», виготовляли в Україні, в тодішньому Дніпропетровську.

11. З Україною в серці

Донька Сергія Корольова згадує: «Саме слово «Україна» вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов’ю. Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. Це точно. «Дивлюсь я на небо», «Реве та стогне Дніпр широкий» — улюблені пісні бабусі й батька».

Коли Корольов запустив ракету з першим українським космонавтом Павлом Поповичем, той заспівав з космосу для Головного конструктора його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…»

12. Дві копійки на удачу

Друзі Сергія Корольова згадували, що, як і всі ракетники, він був забобонним: не любив старти у понеділок, а ще мав авіаторську звичку носити з собою дві однокопійкові монети на удачу. 

У січні 1966 року Головний конструктор ліг на відносно нескладну операцію з видалення поліпів на кишківнику, але під час операційного втручання виникли ускладнення, і серце Корольова не витримало. Він помер у віці 59 років. 

Друга дружина конструктора Ніна Іванівна згадувала, що коли повернулась додому з лікарні, то помітила, що усі кишені піджаків були вивернуті — чоловік шукав свої талісмани.

13. Перший вітчизняний художньо-документальний фільм про Корольова

Зйомки фільму «Незламний. Шлях до мрії»

І наостанок — інформація для тих, хто хоче дізнатися більше про легендарного українця. Житомирський режисер і актор Петро Авраменко працює над першим вітчизняним художньо-документальним фільмом про життя Сергія Корольова під назвою «Незламний. Шлях до мрії». 

Стрічка розповідає про життя інженера Сергія Корольова — з дитинства до останніх днів. Працюють над нею у межах проєкту «Невідоме про відоме». Найскладніше, зізнається режисер, було знайти виконавців ролі «зоряного конструктора». Всі актори — житомиряни. Наймолодшому — лише 8 років. Частини картини знімали в Житомирі, Бердичеві, Ніжині, Одесі.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine