Науковці вивчили систему RX J0648.0–4418. Вона складається із зорі головної послідовності та білого карлика, що швидко обертається і поглинає речовину свого компаньйона. Науковці встановили, що цей цікавий об’єкт сильно стискається і невдовзі може вибухнути як наднова.

Дивовижна система
RX J0648.0–4418 — дивовижна зоряна система, розташована на відстані 1700 світлових років від нас. До 1997 року вона була відома як звичайна зоря HD 49798. Проте потім у неї знайшли рентгенівське випромінювання і відтоді ретельно досліджують. Нові дослідження виявили, що за якийсь час вона може спалахнути як наднова.
У 2009 році за допомогою орбітального телескопа XMM-Newton вчені з’ясували, що причиною рентгенівського випромінювання є білий карлик масою у 1,2 раза більше за сонячну. Він разом із зорею головної послідовності утворює настільки тісну пару, що речовина з останньої перетікає на нього й утворює акреційний диск.
Інших видимих в оптичному спектрі зір головної послідовності, які б були джерелами рентгенівського випромінювання, поблизу від Сонця немає. Тому вже багато років вчені спостерігають за білим карликом, намагаючись розгадати його загадки.
Зоря-вампір
Як і всі білі карлики, RX J0648.0–4418 теж колись був зорею головної послідовності. Він вичерпав водневе паливо, минув стадію червоного гіганта і зрештою перетворився на крихітний і надзвичайно щільний згусток гарячого газу.
Зазвичай білі карлики вважаються мертвими зорями, оскільки на них не відбуваються термоядерні реакції. Однак якщо поруч перебуває інше світило, то вони можуть перетворитися на справжню зорю-вампіра. Вони починають «харчуватися» її речовиною і проявляти різноманітну активність.
Серед інших білих карликів RX J0648.0–4418 виділяється своїм рекордно малим періодом обертання. Він становить лише 13 секунд, що для об’єкта розміром із Землю справді дуже мало. Найближчий конкурент — білий карлик LAMOST J0240+1952 — робить це за 25 секунд.
Науковці давно вже цікавляться, як цей білий карлик міг отримати таку неймовірну швидкість обертання. Бо імпульсу від речовини, що падає на нього, для цього явно недостатньо. До того ж це єдина відома система, в якій партнером білого карлика виступає субкарлик, з якого зірвало зовнішні шари й він перетворився на гелієву зорю.
Нові дослідження
І ось з’явилася нова порція досліджень. Вчені оцінили швидкість акреції матеріалу на зорю і дійшли висновку, що вона дійсно має розкручувати її. Причому ключову роль відіграє не саме падіння, а кутовий момент, який газ передає білому карлику.
Завдяки надзвичайно високій швидкості обертання білий карлик стискається. Попри високі темпи поглинання речовини, його діаметр не збільшується, а зменшується. І це ще не все. RX J0648.0–4418 є одним із найважчих відомих білих карликів, і те, що він продовжує ставати все масивнішим, означає тільки одне: за якийсь час він має вибухнути як наднова.
Науковці кажуть, що нам надзвичайно пощастило спостерігати за RX J0648.0–4418 в той період, коли він тільки наближається до межі Чандрасекара. Землі цей спалах не загрожує, а от розібратися з тим, які процеси призводять до вибухів, було дуже цікаво.
За матеріалами www.space.com