Достатньо часто, коли йдеться про екзопланети, то їхня назва починається зі слова «Глізе». Чи замислювалися ви колись, чому це так? Насправді це — прізвище німецького астронома, який склав каталог найближчих до Землі зір. Саме навколо них обертаються всі ці світи.
Вільгельм Глізе
Чи чули ви колись про Глізе 581 d — планету, з якої нібито отримано сигнал від позаземних цивілізацій. Чи про Глізе 667С с — планету в системі з трьох карликових зір. Чи про Глізе 876 d — одну з найлегших відомих екзопланет.
Чому так багато екзопланет мають у своїй назві слово «Глізе» і що воно означає? Насправді це прізвище німецького астронома, який хоч і прожив достатньо цікаве життя, але при цьому в науці займався настільки нецікавими в його час речами, що всесвітньо відомим став тільки з відкриттям перших екзопланет.
Вільгельм Глізе народився 21 червня 1915 року в містечку, яке тоді називалося Гольдберг, бо розташовувалось на території Німецької імперії. Зараз це — Злотория у Польщі. Сам Глізе був німцем, сином місцевого судді. У 1933 році він почав вивчати астрономію у Вроцлавському університеті, а згодом перебрався до Берліна.
Там він продовжив навчатися і працювати в астрономічному обчислювальному інституті. Але тут розпочалася Друга світова війна, молодого астронома мобілізували й відправили воювати на східний фронт. Подробиць того, що із ним відбувалося там, не збереглося. Можна тільки припустити, що шансів загинути у нього було чимало.
Проте Глізе вижив і у 1945-му опинився у радянському полоні. Варто зазначити, що СРСР до полонених німецьких солдатів ставився як до рабів, погано годував і використовував на різних важких роботах.
Проте Вільгельм пережив і це, й у 1949 році повернувся до Німеччини. Рідне його місто тепер розташовувалось у Польщі, й німцям там були зовсім не раді. Лишався тільки рідний науковий інститут, який переїхав до Гейдельберга. Тож саме туди астроном і попрямував.
Петер ван де Камп
Саме у Гейдельберзі Глізе зустрівся з астрономом Петером ван де Кампом і саме ця зустріч відіграла вирішальну роль у його подальшому житті. Ван де Камп займався найнуднішою для обивателів справою в астрономії — астрометрією. Багато років він прискіпливо фіксував положення десятків тисяч зір на небі, вивчаючи їхні власні вектори руху та зміни яскравості.
Особливо ван де Кампа цікавили найближчі до нас зорі, багато з яких, попри невелику відстань, не було видно неозброєним оком. Саме вивчення їхнього руху у просторі привело ван де Кампа до наукових робіт, які уславили його.
Ван де Камп заявив, що деякі з них, зокрема і зоря Барнарда, мають нерівномірності руху, які свідчать, що навколо них можуть обертатися планети. Це була одна з перших наукових робіт, яка доводила, що біля інших зір існують планети. Тривалий час вона лишалася у статусі спірної, потім припущення ван де Кампа спростували. Планету біля зорі Барнарда таки знайшли, але не там, де він казав.
І ось саме така неоднозначна людина пробудила у Глізе цікавість до найближчого оточення Сонця, тож наступні 40 років він провів складаючи каталог найближчих до нас зір.
Зоряні каталоги
Варто зазначити, що зоряні каталоги на момент, коли Глізе у 1951 році почав роботу з вивчення найближчих зір, не були чимось новим. Навпаки, їх можна вважати однією з основ астрономії. Навіть ті, що видно неозброєним оком, перелічити непросто, але астрономам для вивчення зоряного неба треба їх усі врахувати, а жодна голова усіх цих відомостей вмістити не може.
Саме тому астрономи вже кілька століть складають списки зір із їхніми координатами й інколи деякими іншими параметрами. Їх-то і називають каталогами.
У середині ХХ століття вже було відомо про сотні тисяч зір й ішла робота над складанням четвертої та п’ятої редакцій Фундаментального каталогу. Активну участь у ній брав і Вільгельм Глізе. Проте всі ці каталоги багато чого говорили про те, як зорі розташовані на земному небі, й практично нічого про те, як вони розташовані у просторі відносно Сонця.
Адже вже у 1950-х астрономам було очевидно, що більшість зір навколо Сонця складають червоні карлики, яких без телескопа і не побачиш. Але є тут і доволі помітні світила. То який же повний перелік зір, розташованих недалеко від нас?
Відповідь на це запитання давала та сама нудна астрометрія, якою займалися Глізе і ван де Камп. Завдяки їй можна було більш менш точно розрахувати, на якій відстані від нас розташована та чи інша ледь помітна зоря.
Уся ця робота у 1957 році втілилася у перший «Каталог найближчих зір», який також називають «Каталогом Глізе». Його перше видання містило лише 915 зір і кожній з них був наданий порядковий номер.
Каталог Глізе не став всесвітньою сенсацією. Яка різниця, де розташовані ті червоні карлики, яких не видно на небі, коли навколо всі відкривають пульсари, квазари та чорні діри? Однак вчений продовжив свою роботу й у 1969 році випустив другу редакцію каталогу, яка містила дані вже про 1529 зір, розташованих на відстані до 72 світлових років від нас.
І знову про Глізе пам’ятали тільки астрономи. Вони почали допомагати Глізе. У США цим займалася група Річарда Вулі. У Гейдельберзі ж із Глізе працював Гартмут Ярайс. Разом вони у 1979-му випустили новий каталог, у якому близькі зорі позначаються як GJ плюс кілька цифр. Якщо ви десь зустрінете таку назву зорі, то знайте, що ці дві букви розшифровуються як «Глізе — Ярайс».
Минали роки. Глізе продовжував досліджувати та каталогізувати найближчі зорі. У випущеній у 1991 році редакції каталогу налічувалося вже 3800 близьких до Сонця зір. Іменем Глізе назвали один з астероїдів у Сонячній системі. Проте широкій публіці ім’я нудного астрометриста так і залишалося невідомим.
У 1997 році Гартмут Ярайс із колегами створив одну з перших у світі електронних баз даних зір ARICNS, яка була доступною астрономам онлайн. В її основу поклали каталог, що свого часу почав складати Вільгельм Глізе. Проте сам астроном до того вже не дожив. Він помер у 1993 році, проживши довге, але, здавалося б, непримітне життя.
Глізе та найближчі зорі
Дійсно відомим ім’я Глізе стало вже після його смерті. У другій половині 1990-х астрономи почали відкривати перші планети за межами Сонячної системи. Цікаво, що при цьому використовувалися і використовуються методи, які, по суті, є астрометричними. Астрономи вимірюють коливання руху зір у просторі та їхньої яскравості, тільки більш точними способами, ніж це робив Ван де Камп.
Але всі ці методи досі мають суттєві обмеження. Найлегше знайти планети у зір, які самі по собі не дуже яскраві, але при цьому розташовані відносно недалеко від Землі. Але це ті самі світила, які позначені у каталогах Глізе та Глізе — Ярайс.
Оскільки до того всіма цими червоними карликами мало хто цікавився, не дивно, що саме за цими каталогами почали називати й відкриті планети, додаючи до позначення зорі маленьку букву латинського алфавіту, починаючи з b.
Якщо бути точним, то насправді переважна більшість зір в оточенні Сонця мають позначення в каталозі Глізе. Наприклад, Проксима Центавра — це GJ 551, а Сіріус — GJ 244. Інша річ, що цими позначеннями ніхто не користується.
Але й без них світил, які зазвичай називають за каталогом Глізе, десятки. Не варто дивуватися, що коли з’являється чергова новина про відкриття близької до нас планети, то у назві згадується ім’я німецького астронома. Адже в його каталозі містяться саме ті зорі, відкриття біля яких планет є найімовірнішим і при цьому майже напевно буде помічено за межами астрономічної спільноти.
І, цілком можливо, що це ще далеко не кінець. Колись людство організує перші міжзоряні подорожі. Метою їх стануть найперспективніші світила. Ті, що розташовані недалеко від нас і точно мають планети. І здебільшого це будуть ті самі світила, які колись включив до свого каталогу Вільгельм Глізе.
