Питання про те, коли нарешті згасне Сонце, турбує людей з найдавніших часів. Одним із найбільших жахів людства є залишитися без головного (а подекуди єдиного) джерела тепла та світла. Тепер ми знаємо, що до початку перетворення на червоного гіганта нашому світилу лишилося близько 4,5 млрд років, хоча деякі дослідники називають і більші терміни. Причому на подальших стадіях своєї еволюції воно близько мільярда років буде випромінювати набагато потужніше, ніж зараз. Однак є й погані новини: Земля лишатиметься придатною для життя значно менший час.
Жити на нашій планеті стане неможливо не через згасання Сонця — головною проблемою буде те, що з часом воно ставатиме все яскравішим. Завдяки цьому вже за 1,3 млрд років середня температура земної поверхні зросте до абсолютно непридатної для існування людини (хіба що Homo sapiens зуміють еволюціонувати в якийсь більш «термостійкий» біологічний вид). Утім, схоже, що багато організмів — у першу чергу одноклітинних — зможе пристосуватися до нових умов, але врешті й це їм не допоможе.
Приблизно за 2 млрд років від наших днів Земля нагріється до точки кипіння води. Після цього океани досить швидко випаруються, утворена водяна пара спричинить посилення парникового ефекту, і Земля стане більше схожою на нинішню Венеру. Залишки водойм деякий час «триматиме» висока концентрація солей, і в них, можливо, існуватимуть останні живі клітини — з тих, які сучасні біологи називають «екстремофілами». Зараз такі бактерії знаходять, наприклад, у жерлах підводних вулканів або глибоко під землею. В майбутньому таким «екстремальним середовищем» стане вся планета.
Детальне вивчення сонцеподібних зірок на різних стадіях їхнього розвитку дозволяє стверджувати, що з великою ймовірністю після перетворення Сонця на червоний гігант його радіус зросте більш ніж у сто разів, і Земля врешті буде їм поглинена. Очевидно, така ж доля чекає на Меркурій, Венеру, й майже напевно — Марс. Якщо за всіма цими процесами й будуть спостерігати далекі нащадки людства — вони робитимуть це з великої відстані та за допомогою роботів-розвідників, спеціально залишених у Сонячній системі.
А далі зовнішня атмосфера нашого світила, поступово розширюючись у вигляді планетарної туманності, розсіється в космічному просторі, й від нього залишиться гаряче надщільне ядро порівняно невеликих розмірів — білий карлик. Ще кількасот мільйонів років його розігріватиме гравітаційне стискання, після чого він буде лише охолоджуватися. Вік Всесвіту на той час уже наближатиметься до 25 млрд років…
Ви також можете подивитися найбільш детальні зображення сонячної поверхні, отримані наземним телескопом.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
