Астробіологиня Джулія де Марінс опублікувала статтю, присвячену пошуку ноосигнатур — слідів існування позаземного розуму, які відмінні від «техносигнатур», під якими зазвичай розуміють штучні радіосигнали. Вона вважає, що ми цілком зможемо знайти сліди навіть тих цивілізацій, які так і не створили розвинутих технологій.
Ноосигнатури
Відтоді як науковці серйозно замислилися над пошуком позаземних цивілізацій, вони намагаються визначити, які саме ознаки варто шукати. Спочатку з’явилася категорія біосигнатур, або ж біомаркерів. Зазвичай у цю категорію потрапляють різні хімічні сполуки, які є або наслідком діяльності живих істот, або необхідними умовами для неї. Такі речовини можна виявити за допомогою спектроскопії в широкому діапазоні довжин хвиль, навіть якщо вони розташовані за багато світлових років від нас.
Потім заговорили про техносигнатури. Це сліди роботи розвинутих технологій, які ми також можемо спостерігати з великої відстані. До них зазвичай належать сигнали позаземного походження, хоча і такі екзотичні об’єкти, як сфери Дайсона, теж потрапляють у цю категорію.
І ось тепер, як повідомляє сайт phys.org, з’явилося поняття «ноосигнатури». Точніше, сам термін виник не сьогодні, однак саме зараз на arXiv опублікували статтю астробіологині Джулії де Марінс, присвячену визначенню цього поняття та перспективам його використання для пошуку позаземних цивілізацій. Тож виникає запитання: що саме описують ноосигнатури?
Як зрозуміло з назви, йдеться про сліди діяльності саме розумного життя, бо грецьке «ноос» — це і є розум. Теоретично усі подібні речі мали б входити до категорії техномаркерів, бо формально навіть виготовлення кам’яних знарядь праці є технологією. Однак за останні роки щодо цього терміну закріпилося уявлення, що це штучні радіосигнали й сліди технологій, що просунутіші за радіоприймач.
Чи можемо ми знайти ноосигнатури
У результаті в науці про позаземне життя утворилася своєрідна сліпа пляма. Складається враження, що безпосередньо з бактерій, які переробляють кисень на вуглекислий газ, утворилися розумні істоти, здатні побудувати радар. І саме для виправлення цієї ситуації й виникла концепція ноосигнатур.
В основі цієї концепції лежить ідея, що всім розумним або близьким до них за рівнем розвитку істотам притаманний певний рівень складності, який майже не трапляється в природі. Саме тому ми можемо розпізнати їх як результат діяльності розуму, навіть якщо не розуміємо, що це таке і для чого воно призначене. Як приклад автори наводять одну зі стародавніх писемностей долини Інду. Її вже багато десятиліть не можуть розшифрувати, проте майже ніхто не сумнівається, що це саме писемність, а не якийсь природний феномен чи випадковий набір символів.
Так само найдавніші знаряддя праці легко впізнаються саме як інструменти. Люди загалом досить добре розрізняють об’єкти штучного й природного походження, навіть якщо ніколи раніше їх не бачили. Звісно, помилки трапляються, але набагато ймовірніше, що ми помилково визнаємо природний об’єкт штучним, ніж не впізнаємо справжній артефакт цивілізації.
І здавалося б, знаходження кам’яних знарядь, що належали розумним видам, які так і не вийшли в космос, — справа далекого майбутнього, коли ми зможемо досліджувати планети в інших зоряних системах. Але насправді на Землі сільське господарство змінило цикл азоту ще 8000 років тому, тож навіть спектроскопія потенційно здатна побачити деякі ноосигнатури.
