Вчені знайшли наднову проміжного типу

Вчених зацікавила незвична наднова, яка почала згасати, а потім спалахнула з новою силою. Астрономи вважають, що вона являє собою новий тип цього явища, який є проміжним між тим, що відбувається в одиничних і тісних подвійних системах.

Наднова
Наднова. Джерело: M. Weiss

Незвична наднова

Вчені з університетів Кіото та Осаки, які працюють із масивом антен ALMA, що розташований у Південній Америці, зробили цікаве відкриття в іншій галактиці. Вони спостерігали наднову SN 2018ivc, яка поводилась трохи несподівано і почала тьмяніти через 200 діб після вибуху.

Вони вирішили ще раз її перевірити у момент, коли від вибуху минуло 1000 діб. На їхнє здивування, наднова не потьмянішала, а знову набрала яскравості, ніби відродившись. Це перше подібне явище, яке вдалося спостерігати у міліметровому діапазоні. І саме ця обставина дала вченим можливість пояснити, що вони, власне, спостерігають.

На думку науковців, вони мають справу з явищем нового типу, яке займає проміжне положення між надновими типу І та ІІ. І пов’язане воно з тим, що у зорі є компаньйон, але він перебуває на певній відстані від неї.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Комплект журналів Місяць та Марс

До товару

Що побачили вчені
Що побачили вчені. Джерело: NASA/ESA Hubble Space Telescope

Складне минуле наднової зорі

Наднові — це одні з найпотужніших вибухів у Всесвіті. Вчені поділяють їх на два типи й безліч підтипів. У першому випадку в зорі, що вибухає, є компаньйон, який протягом тисяч років до вибуху відтягує на себе її зовнішні шари. Це прискорює процес, але, зрештою, призводить до великих втрат маси.

Другий випадок трапляється, коли у зорі немає компаньйона або він розташований занадто далеко від неї. Тоді вона випалює весь свій водень до кінця та починає формувати все важчі елементи. Це завершується колапсом і утворенням значно важчого залишку, на який після вибуху падає чимала частина викинутого матеріалу.

Вченим давно хотілося дізнатися, що буває, коли компаньйон розташований не зовсім поруч із зорею, але й не надто далеко. І саме SN 2018ivc надала їм таку можливість. Дослідники встановили, що приблизно за 1500 років до вибуху компаньйон зорі відтягнув від неї значну частину речовини, яка повисла у просторі як оболонка.

Коли зоря вибухнула, то наднова виявилася відносно слабкою і почала згасати через 200 діб ще до того, як викид дістався цієї оболонки. Після цього він продовжив свій рух, у проміжку між 200 і 1000 діб дістався її та спалахнув із новою силою.

За матеріалами Рhys.org.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Світитися, щоб вижити: як складні молекули виживають у космічних хмарах
Фізики створили «бомбу-чорну діру». Навіщо це потрібно і чи варто хвилюватися?
CubeRover от Astrobotic готовий до польоту на Місяць
Curiosity продірявив брудні залишки висохлого озера на Марсі
Супутники Starlink шкодять радіоастрономії паразитними сигналами
Чи зможе сонячний екран захистити Землю від змін клімату
На невизначений термін: політ Ax-4 відкладений через витік у російському модулі МКС
Три гарячих юпітери біля трьох помаранчевих карликів: нове відкриття астрономів
Астронавт МКС виловив несподівану «здобич» на космічній риболовлі
Perseverance на Марсі зробив сенсаційне відкриття у кратері Єзеро