Туманність Кільце (NGC 6720) — один із найвпізнаваніших об’єктів нічного неба. Ця планетарна туманність є залишком сонцеподібної зорі та розташована приблизно за 2 тисячі світлових років від Землі. Її характерний вигляд, що нагадує димове кільце, давно привертає увагу астрономів. Однак питання, чи справді туманність має кільцеподібну форму, чи це лише оптична ілюзія, залишається відкритим.

Останні дослідження показали, що туманність Кільце більше схожа на витягнуту діжку, крізь полюси якої ми спостерігаємо. «Ми дивимося прямо в її стовбур, що є дивовижною випадковістю», — зазначив Джоел Кастнер із Рочестерського технологічного інституту на пресконференції Американського астрономічного товариства.

Формування планетарних туманностей
Відкриття сприяють кращому розумінню формування планетарних туманностей — залишків зір, схожих на Сонце, які завершили свій життєвий шлях тисячі років тому. Хоча насправді назва «планетарні туманності» є історичною помилкою: ранні астрономи, спостерігаючи їх у телескопи, вважали ці об’єкти схожими на планети.

«Раніше вважалося, що планетарні туманності мають просту круглу форму з однією центральною зорею. Але як сферична зоря може створити такі складні структури?» — пояснив Роджер Вессон із Кардіффського університету.
Новітні методи дослідження NGC 6720
Щоб розв’язати загадку справжньої форми NGC 6720, команда Кастнера використала Submillimeter Array (SMA) — мережу радіоантен на Гаваях. Завдяки їй вдалося створити детальну карту руху молекул чадного газу, що утворюють туманність. Аналіз швидкостей і розташування цих молекул дозволив реконструювати тривимірну форму об’єкта. Навіть найпотужніші телескопи, такі як Hubble чи James Webb, не можуть надати подібних даних лише на основі зображень.
Модель підтвердила, що зоряне тіло в центрі, відоме як білий карлик, справді розташоване точно в центрі туманності. «Це неочевидний висновок, адже на багатьох зображеннях білий карлик трохи зміщений. Це пояснюється перспективою та особливостями структури залишку», — зазначив Кастнер.
Неочікувані відкриття
Космічний телескоп James Webb виявив серію концентричних дуг за межами основного кільця, які формуються кожні 280 років. Астрономи припускають, що ці структури можуть бути пов’язані з існуванням невидимої зорі-компаньйонки, яка обертається навколо білого карлика. Її гравітаційний вплив міг сприяти формуванню складної структури туманності.

Додаткові спостереження виявили «дірки» у туманності, які, ймовірно, спричинені молодими викидами, пов’язаними із впливом цієї зорі-компаньйонки. «Присутність зоряного компаньйона ускладнює наші уявлення про формування туманностей. Простий сценарій з однією зорею вже не пояснює цих процесів», — підкреслив Кастнер.
Дослідження Кільцевої туманності розкрили нові аспекти еволюції зір і формування складних структур у Всесвіті. Вивчення цього об’єкта продовжує надихати науковців, відкриваючи нові таємниці космосу, які потребують подальшого дослідження.
Раніше ми повідомляли про те, як James Webb провів розслідування «місця злочину» в космосі.
За матеріалами Space