Зоряна система IC 1954, розташована на відстані 45 млн св. років від нас, добре відома вченим як характерний приклад галактики з перетинкою. Нещодавно вони глибше зазирнули в неї за допомогою космічного телескопа Hubble і знайшли зоряні ясла — області, де народжуються нові світила.
Знімок телескопа Hubble
Вчені, що працюють із космічним телескопом Hubble, нещодавно отримали нове дивовижне фото галактики IC 1954. Ця зоряна система розташована на відстані 45 млн св. років від нас у напрямку сузір’я риб. Вона добре відома науковцям як типовий приклад галактики з перетинкою, але тепер вони змогли дізнатися про неї чимало нового.
Перетинка, або балдж — це утворення поблизу від ядра галактики, з якої у два боки ніби ростуть спіральні рукави. Така ситуація дуже характерна для багатьох зоряних систем на певних етапах їхньої еволюції.
На нових знімках галактика IC 1954 виграє різними барвами. Насправді ж вони відповідають певним довжинам хвиль. Особливо цікавими при цьому є рожеві області H-альфа. Вони відповідають гігантським міжзоряним хмарам водню, де відбувається утворення нових світил.
Зоряні ясла
Саме такі області H-альфа вчені називають зоряними яслами. Вони являють собою гігантські холодні хмари, в яких, зрештою, утворюються ущільнення, що дають початок новим зорям. І тепер астрономи знають, як вони розподіляються в інших галактиках.
Взагалі тема областей зореутворення далеко виходить за межі одного знімку. Бо хоча можливості Hubble були ключовими при його отриманні, науковцям все ж довелося поєднати їх із даними, отриманими від Атакамського міліметрового масиву антен. І тільки разом вони змогли створити зображення, в яке тепер усі вдивляються.
Власне, основним питанням, яке усі собі ставлять, є те, як саме в галактиках групуються зони зореутворення. Бо є припущення, що саме перетинки є найбільшими з них.
За матеріалами phys.org
