«Потроєна» наднова допомогла James Webb розрахувати швидкість розширення Всесвіту

Космічний телескоп James Webb (JWST) зробив важливий внесок в уточнення швидкості розширення Всесвіту. У цьому йому допоміг знімок гравітаційної лінзи, який потроїв зображення далекої наднової.

Потроєна гравітаційною лінзою наднова, зазнімкована телескопом James Webb. Джерело: ASA, ESA, CSA, STScI, B. Frye (University of Arizona), R. Windhorst (Arizona State University), S. Cohen (Arizona State University), J. D’Silva (University of Western Australia, Perth), A. Koekemoer (Space Telescope Science Institute), J. Summers (Arizona State University).

З моменту Великого вибуху наш Всесвіт безперервно розширюється. Цей процес описаний Законом Габбла, ключовим компонентом якого є стала Габбла — коефіцієнт, що дає можливість пов’язати відстань до об’єкта у Всесвіті з його швидкістю.

Астрономи постійно намагаються уточнити значення сталої Габбла. Для цього вони вимірюють відстань до різних об’єктів. JWST теж бере участь у цій роботі. Астрономи використовують його для підтвердження результатів попередніх вимірювань, виконаних телескопом Hubble. Нещодавно JWST здійснив відкриття, яке зробило важливий внесок у цей процес.

Усе почалося з вивчення зроблених JWST знімків галактичного скупчення PLCK G165.7+67.0. Група американських астрономів звернула увагу на три цятки, яких не було видно на знімках цієї самої області, зроблених телескопом Hubble у 2015 році.

Аналіз показав, що цятки відповідають надновій типу Ia. Вони утворюються внаслідок вибухів білих карликів і мають однакову максимальну світність. Тому астрономи активно використовують їх як стандартні свічки для визначення відстаней.

Але найцікавіше полягає в тому, що всі три зазнімковані JWST наднові — це один і той самий об’єкт. Гравітація галактичного скупчення викривила світло вибуху, посиливши його і створивши три окремих зображення. Унікальність ситуація полягає в тому, що гравітаційне лінзування показало наднову в три різні моменти часу.

Це дало вченим змогу виміряти тимчасові затримки між зображеннями та проаналізувати властивості лінзування, щоб обчислити значення сталої Габбла. Отримане значення склало 75,4 км/с на мегапарсек. Це узгоджується з іншими вимірами сталої Габбла для нашого локального Всесвіту.

Нагадаємо, що значення сталої Габбла для локального Всесвіту відрізняється від результатів розрахунку швидкості розширення Всесвіту за спостереженням реліктового космічного мікрохвильового фону. Згідно з ними, воно становить 68 км/с на мегапарсек. Причина такої розбіжності залишається однією з головних загадок сучасної космології.

За матеріалами NASA

Новини інших медіа
У молодому Всесвіті виявили масове вимирання перших галактик
James Webb не побачив ознак загрози від «астероїда-вбивці» 2024 YR4
Галактична м’ясорубка: центр Чумацького Шляху кишить мільйонами чорних дір
У полярних регіонах Місяця можуть жити мікроорганізми
Крижане царство: екіпаж Fram2 показав, який вигляд Антарктида має з космосу
Хто винен у провалі Starliner: відверте зізнання астронавтів
Лишайники змогли витримати марсіанські умови у справжньому експерименті
Як Гренландія: площа морського льоду на Землі критично скоротилася
100 тисяч зір і галактик: телескоп SPHEREx надіслав перші знімки
Темна матерія може примусити планети обертатися швидше