Науково-дослідний центр NOIRLab опублікував знімок, присвячений п’ятиріччю з моменту початку роботи Камери темної енергії (DeCam). На ньому зображена туманність Розетта, що нагадує гігантську вогняну квітку.
Туманність Розетта розташована на відстані приблизно 5000 світлових років від Землі у напрямку до сузір’я Єдинорога. Вона являє собою величезну хмару іонізованого водню, що розтягнулася на 130 світлових років. Якби ми могли побачити туманність Розетта на небі неозброєним оком, її діаметр у 2,5 раза перевищив би повний Місяць.
Якщо подивитися на знімок DeCam, то можна помітити, що в центрі цієї гігантської «квітки» немає газу. Це пов’язано з масивними зорями скупчення NGC 2244, яке утворилося приблизно 2 млн років тому. Його потужні зоряні вітри створили діру в серці туманності.
Масивні зорі NGC 2244 також випускають ультрафіолетове випромінювання, яке іонізує навколишній водень і висвітлює туманність безліччю яскравих кольорів. Червоний колір відповідає H-альфа-випромінюванню, що виникає через високоенергетичні атоми водню. Уздовж стінок центральної порожнини, ближче до масивних центральних зір, випромінювання досить енергійне, щоб іонізувати важчі атоми, наприклад кисень, який світиться золотими та жовтими відтінками. І, нарешті, по краях пелюсток квітки тягнуться нерівні нитки темно-рожевого кольору, що світяться від іонізованого кремнію.
Також можна звернути увагу на низку розташованих навколо ядра туманності темних хмар, які через їхній зовнішній вигляд отримали назву «слонячі хоботи». Ці структури непрозорі, оскільки містять пил, і є кордоном між гарячою оболонкою іонізованого водню та навколишнім середовищем холоднішого водню. У міру розширення оболонки назовні вона стикається з холодним і грудкуватим газом, який чинить опір її натиску. У результаті утворюються довгі й витягнуті стовбури, які, як пальці, спрямовані до центрального скупчення.
Менш помітні, але не менш цікаві, темні глобули. Іноді круглі, іноді краплеподібні, ці утворення складаються з пилу і всього в кілька разів масивніші за Юпітер. Сотні глобул усіяли всю туманність Розетта. Всередині них можуть перебувати коричневі карлики та планети.
Як і всі квіти, туманність Розетта не існуватиме вічно, оскільки ті самі зорі, які вона породила, призведуть і до її загибелі. Приблизно через 10 мільйонів років випромінювання від гарячих молодих зір скупчення NGC 2244, розсіє туманність, і вона перестане існувати.
За матеріалами NOIRLab