У зоряному скупченні NGC 346, яке розташоване у Малій Магеллановій Хмарі, знайшли світила, що рухаються до його центру по спіралі. Цей зоряний об’єкт відрізняється надзвичайно високими темпами зореутворення.
Зорі, які рухаються по спіралі
Вчені, які працюють із космічним телескопом Hubble, нещодавно виявили у Малій Магеллановій хмарі зорі, які поводяться дуже дивно. Однією з частин цієї карликової галактики є молоде зоряне скупчення NGC 346, яке відрізняється великою масою та темпами зореутворення. І саме світила, що його складають, привернули увагу дослідників.
NGC 346 має діаметр усього у 150 світлових років, але містить 50 тис. зір. При цьому воно має структуру, що віддалено нагадує галактичну спіраль. І, як показали дослідження, зорі та газ у зовнішньому рукаві цього скупчення рухаються по спіралі, поступово наближаючись до центральних регіонів, де відбувається інтенсивне зореутворення.
Як про це дізналися?
Цікаво, що цей результат був отриманий двома різними групами дослідників. Перша працювала з даними телескопа Hubble за останні 32 роки спостережень. NGC 346 перебуває надзвичайно далеко від нас, але точна оптика орбітальної обсерваторії та тривалість її спостережень дозволили виміряти зсуви у просторі окремих зір.
Виявилося, що тільки за останні 11 років ці зорі подолали відстань у 320 млн км, що приблизно вдвічі більше, ніж відстань від Землі до Сонця. Це означає, що вони рухаються зі швидкістю 3200 км/год.
Інша група вчених, яка працювала з Дуже великим телескопом (VLT) застосовувала метод доплерівського зсуву, щоб зрозуміти, рухаються ці зорі до нас, чи у протилежний бік. Вони здійснили безпосереднє дослідження швидкості та дійшли тих самих висновків, що й група, яка працювала з даними Hubble.
Зореутворення у Малій Магеллановій Хмарі
Мала Магелланова Хмара цікава тим, що у ній дуже мало елементів, важчих за гелій. Цим вона нагадує галактики, які домінували у Всесвіті, коли йому було 2 — 3 млрд років. При цьому розташована вона на відстані усього кількох десятків тисяч світлових років, тож є зручним «вікном у минуле».
Зокрема, вчених дуже цікавить, чи відрізнялися процеси зореутворення, які відбувалися 10 млрд років тому, від сучасних. Нещодавно вони вже знайшли зорю, з якої вириваються потоки речовини, які є типовими для багатших на метали світил. Це доводить, що процеси ці не дуже змінилися з часом.
Відкриття спірального руху речовини у скупченні NGC 346 теж говорить на користь того, що зореутворення за останні 10 млрд років не зазнало суттєвих змін. Рух речовини по спіралі є цілком природним і відповідає усьому, що ми знали про Всесвіт досі.
За матеріалами Рhys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
