Скупчення галактик у сузір’ї Волосся Вероніки давно привертає увагу астрономів. Воно містить тисячі зоряних систем, і при цьому розташоване на відстані менше ніж 330 млн світлових років (100 Мпк) від Чумацького Шляху. Воно стало першим об’єктом, у якому підозрювали присутність невидимої речовини (темної матерії). Першим таке припущення висловив астрофізик Фріц Цвіккі ще 1933 року. А в 1950-х ця структура стала першим галактичним скупченням, у якому виявили дифузне радіогало.
Близькість скупчення робить його привабливою ціллю для досліджень у всіх діапазонах електромагнітного спектра, але його спостереження сильно ускладнюють величезні кутові розміри. Телескопи з великим полем зору зазвичай не можуть «побачити» всіх деталей, а більш «чутливі» інструменти не здатні охопити його цілком. На щастя, рентгенівська обсерваторія «Спектр-РГ» була спеціально розроблена для вирішення подібних завдань. У режимі сканування їй вдалося побудувати повну карту всього скупчення.
Зображення, опубліковане співробітниками ІКД РАН, демонструє ділянку неба, на якій розташоване скупчення. Безліч точкових рентгенівських джерел в основному являють собою активні ядра далеких галактик. Дві яскраві дифузні плями відповідають основному скупченню та групі галактик NGC 4839 (правіше й нижче за центр). Вони перебувають у процесі злиття. Насправді NGC 4839 вже одного разу пройшла крізь ядро основної групи та ось-ось знову почне «падати» назад у її центр.
Чисельне моделювання дає змогу передбачити деякі спостережувані явища, пов’язані з конкретним поточним етапом злиття. Головна ударна хвиля, створена групою NGC 4839 під час її першого проходу (приблизно мільярд років тому), тепер повинна розташовуватися на околиці скупчення, а газ, витіснений з ядра основного скупчення, повинен падати назад, утворюючи «вторинну» ударну хвилю. Нові дані дають змогу припустити, що структура завдовжки в кілька мегапарсеків, спостережувана праворуч від ядра, являє собою саме таку «вторинну» хвилю.
Скомбінувавши дані «Спектр-РГ» з результатами мікрохвильових вимірювань, виконаних космічною обсерваторією Planck, дозволили астрономам також створити карту температур різних ділянок скупчення. Виявилося, що газ у його ядрі розігрітий майже до 100 млн градусів за Цельсієм, тоді як група галактик NGC 4389 приблизно втричі «холодніша».
За матеріалами http://srg.iki.rssi.ru
