Дослідженням космосу займаються не лише країни, які понад усе цінують мир і свободу. Головні супротивники США на космічній арені — автократії, що можуть зчинити збройний напад на інші країни. Найпотужнішою з них на сьогодні є не росія, а Китай.
Росія як нащадок СРСР
Це третя частина розповіді. Перша частина — тут, а друга — тут.
Головним чинником, що визначав місце росії на світовій космічній арені, є її статус спадкоємиці СРСР. Від нього ця держава отримала космодроми, ракети-носії, вантажні та пілотовані кораблі, промисловість для їхнього виготовлення. Майже все, що вона робила останні 30 років — це більш або менш вдало використовувала напрацювання минулих десятиліть.
Саме технічні можливості дозволили росії в середині 1990-х зблизитися зі США спочатку в межах програми «Мир» — «Шатл», згодом як партнерів з будівництва Міжнародної космічної станції, а після цього — за програмою доставлення американських астронавтів на МКС російськими кораблями.
Але поступово у росії лишалося все менше того, що вона робити може, а інші — ні. Натомість її політика на Землі ставала дедалі агресивнішою, тому союзників у космосі у неї поменшало. Фактично саме колишня слава СРСР все ще примушує інші країни вважати рф серйозним космічним гравцем.
Проблеми російської космічної галузі
Головна проблема космічної програми росії полягає у відсутності належного фінансування та неможливості випускати високотехнологічну продукцію. Це досить яскраво демонструють невдачі у спробах запустити міжпланетні автоматичні зонди.
Тому останніми роками роль рф поступово зводиться до донора космічних технологій для тих країн, які намагаються самі отримати певні можливості у цій сфері. Зрозуміло, що серед потенційних клієнтів все рідше з’являються ESA та NASA, й усе частіше — Китай, Індія та, можливо, Іран і КНДР.
Росія заявляє про свої плани створення власної космічної станції, розгортання супутникової мережі й участі у китайському проєкті місячної бази. Але її спроможність зробити бодай щось залишається під великим сумнівом з огляду на відсутність постачання закордонних комплектуючих і економіку, що достатньо швидко руйнується санкціями, спричиненими вторгненням в Україну.
До того ж росії так і не вдалося створити власний приватний космічний сектор. Спроби створення компаній відбувалися впродовж 2000 — 2010 років. Однак навіть Sea Launch, створений за всебічної підтримки інших держав, зазнав із часом повної поразки.
При цьому військовий аспект космічної програми країна-агресорка продовжує розвивати. Йдеться не тільки про супутники-шпигуни та елементи власної системи глобальної навігації «ГЛОНАСС», що відіграє ключову роль у наведенні ракет на об’єкти цивільної інфраструктури. Ще 2021 року росія провела випробування протисупутникової ракетної зброї, яка виявилася настільки ж грубою та небезпечною для невійськових об’єктів, як і все, що вона робить. А з початком агресії проти України до її арсеналу додалися ще й хакерські атаки на супутники зв’язку.
Тож найближчим часом росія в космічному просторі відіграватиме роль головного руйнівника. І схоже, що головним її союзником виявиться Китай, який у цій парі майже напевно стане головним партнером. При цьому дуже сумнівно, що Піднебесна підтримає готовність росії шкодити у космосі всім, хто їй чимось не подобається.
Китай — майбутній космічний лідер?
Китайська народна республіка та її космічні організації на сьогодні є головним супротивником США на орбіті та у міжпланетному просторі. Напруженість стосунків сягає того рівня, який спостерігався у відносинах із СРСР у часи місячних перегонів.
Власне, у центрі протистояння знову перебуває саме Місяць, хоча й у решті галузей освоєння космосу відносини мають характер конфронтації. Зараз китайська космічна програма розвивається найдинамічніше у світі. А Сполучені Штати та NASA втрачати свою першість зовсім не збираються.
При цьому особливістю китайських космічних організацій є їхня роздрібненість. Формально за все освоєння космосу відповідає Китайська національна космічна адміністрація (CNSA). Але насправді жодного пуску вона не організовує.
Пілотованими місіями займається Китайська агенція з пілотованих польотів CMSA. Саме її заслугою є всі експедиції на космічних кораблях «Шеньчжоу». Вона ж будувала перші дві космічні станції Піднебесної, а також нинішню, будівництво якої щойно завершилося.
Безпілотні програми Китаю включно з супутниками та міжпланетними зондами належать до компетенції Китайської аерокосмічної технологічної корпорації CASC. Вона, своєю чергою, інколи виступає як єдине ціле, а інколи — як конгломерат окремих організацій, певним чином незалежних одна від одної. Найвідомішою з них є Китайська академія ракетної техніки (CALT), що насправді є велетенською промисловою корпорацією, яка виробляє усе сімейство ракет-носіїв «Чанчжен» («Великий похід», у англомовній літературі — Long March).
Китай запрошує до наукової співпраці
Коли йдеться про безпілотну складову китайської космічної програми, насамперед звертають увагу на супутники військового призначення. КНР намагається самотужки створити аналог усіх військових супутникових систем, які є у США: розвідувальних, комунікаційних і навігаційних.
Однак із точки зору можливих міжнародних союзів значно цікавішими є цивільні наукові програми дослідження космосу. Проєкт «Чан’е» вже показав, що він може привезти з Місяця результати, які становитимуть інтерес не лише для комуністичної партії Китаю, але й для всієї світової науки.
Зараз китайці намагаються зацікавити новими місячними апаратами серії «Чан’е» вчених із дуже різних країн. Причому росія, яка давно вже мало на що здатна, в цьому переліку далеко не на першому місці. Основні потенційні партнери — країни Європи, Південної Азії й Африки. Єдині, кого китайці демонстративно не помічають — їхні колеги зі США.
Ще заманливішою є програма «Тяньвень». Наразі в її межах запущено тільки першу місію. Вона вивела на орбіту навколо Червоної планети зонд для спостереження за її поверхнею та доправила марсохід «Чжужун». Але на черзі апарати, які мають доправити зразки матеріалу з Марса та комети, а також дослідити систему Урана.
Для багатьох країн і наукових організацій участь у цих місіях — шанс вирватися вперед у дослідженні космосу. Тож, цілком можливо, за їхньої участі Китай посяде місце лідера в освоєнні космічного простору, яке зараз займають США.
Приватний і військовий космос Китаю
Попри успіхи своєї державної космічної програми, китайці одними з перших зрозуміли, які переваги дають США приватні компанії, що беруть на себе значну частину витрат зі створення розвиненої космічної інфраструктури. Тому КНР вирішила зробити так само. Зараз її космічні стартапи займають друге місце за своїми можливостями після тих, що базуються на території головного конкурента Піднебесної. Китайські стартапи давно вже навчилися будувати супутники й активно розробляють нові носії.
Galactic Energy, i-Space, Deep Blue Aerospace — усі ці стартапи, попри англомовні назви, насправді є китайськими. Вони успішно випробовують не лише одноразові, а й багаторазові носії.
Однак як до цивільного державного, так і до приватного китайського космосу є одне величезне питання: непрозорість фінансування та ухвалення рішень. Через це багато експертів переконані, що за всіма вищезгаданими організаціями стоїть Народно-визвольна армія Китаю (НВАК).
У тому, що все, дотичне до космосу, так чи інакше пов’язано з військовими, немає нічого дивного. Однак непрозорість і недемократичність китайського уряду змушує підозрювати, що вся активність китайських цивільних організацій у космонавтиці насправді має за мету створення зброї для НВАК.
Про космічні програми китайських військових відомо взагалі дуже мало. Вони, як і всі їхні колеги, запускають розвідувальні супутники. Крім того, Китай має ракети, здатні збивати космічні апарати, і НВАК цілком відкрито розглядає можливість застосовувати їх разом із хакерськими атаками для руйнування супутникових угруповань, які американський уряд будує разом із комерційними компаніями.
Тож відкритість китайських приватних і державних компаній до міжнародного співробітництва — це добре. Але при цьому завжди лишається шанс стати частиною структури, яку військові КНР створюють для знищення когось із партнерів або навіть самої країни, що вступає до такого союзу.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
