Моторошний факт: якби прямо зараз на навколоземній орбіті розгортали ядерну зброю, людство б про це навіть не здогадалося. Договір про космічний простір, укладений ще у 1967 році й підписаний 118 країнами, суворо забороняє мілітаризацію космосу. Проте до сьогодні у військових та науковців не було жодного інструменту, щоб перевірити, чи не ховає чужий супутник смертоносний вантаж.
На тлі глобального геополітичного загострення та справжнього буму космічних запусків ризик перенесення війни на орбіту стає реальністю. Контроль за дотриманням договору вимагає абсолютно нових розвідувальних систем. Розробку такого методу «контролю озброєнь» очолив Арег Данагуліан, доцент Массачусетського технологічного інституту (MIT). Його дослідження, опубліковане в журналі Nature, пропонує революційну концепцію супутника-інспектора, здатного «винюхувати» термоядерні боєголовки на відстані.
Знищення супутників одним вибухом
У 1962 році США провели ядерне випробування Starfish Prime у космосі на висоті 400 км. Результат був приголомшливим: третина тогочасних супутників на низькій орбіті миттєво вийшла з ладу. Вибух викинув колосальну кількість заряджених частинок у внутрішній пояс Ван Аллена — природне радіаційне кільце Землі. Електроніка апаратів просто вигоріла під цим ударом.
Сьогодні наше життя значною мірою залежить від тисяч орбітальних платформ. Хоча ядерний вибух у вакуумі не вб’є людей на планеті безпосередньо, він спроможний вивести з ладу супутниковий зв’язок, навігацію GPS, прогнозування погоди та системи попередження про ракетні атаки. Це паралізує як цивільну, так і оборонну інфраструктуру провідних держав. Досі єдиним захистом від цього сценарію був папір із підписами дипломатів, адже шукати радіоактивні матеріали в космосі заважає той факт що космічні промені безперервно породжують нейтрони та інші частинки, які маскують слабкий сигнал від ядерних матеріалів.
Радіаційна пастка
Проте Данагуліан вигадав, як перетворити суворе космічне середовище на союзника. Внутрішній пояс Ван Аллена, насичений протонами, може мимоволі викрити порушника. Під час проходження крізь цю область протони бомбардують важкі атомні ядра, наприклад урану, спричиняючи спалацію — процес, під час якого з ядер вибиваються нейтрони.
За розрахунками дослідника, такий супутник може випромінювати десятки мільйонів нейтронів за секунду. Саме цей потік і пропонується використовувати як характерний сигнал. Найскладніше завдання — відокремити його від інтенсивного фонового випромінювання та потоку заряджених частинок, які постійно заповнюють навколоземний космічний простір.
Супутники-мисливці на орбіті
Концепція MIT пропонує запускати спеціальний супутник-інспектор, який рухатиметься на орбіті трохи нижче за підозрілий об’єкт на відстані близько 4 км протягом приблизно тижня. Розроблений Данагуліаном датчик вміє відфільтровувати протони, залишаючи лише нейтронний слід.
Ба більше, винахід усуває ще одну проблему — так звані нейтрони альбедо, які відбиваються від атмосфери Землі й збивають прилади з пантелику. Завдяки спрямованій системі детекції супутник чітко розуміє: якщо потік нейтронів іде згори (від підозрілого апарата), а не знизу, то ціль упіймана.
Комп’ютерне моделювання підтвердило життєздатність ідеї. Хоча розробник визнає, що його система наразі є досить складною і потребує створення простіших інженерних прототипів, це перший вагомий крок до створення реального щита проти ядерної мілітаризації космосу.
Раніше ми пояснювали, навіщо Росії ядерна зброя в космосі.
За матеріалами Gizmodo
