Наближаючи судний день: навіщо росії ядерна зброя в космосі

Минулого тижня видання The Wall Street Journal повідомило, що запущений у лютому 2022 року апарат «Космос-2553» використовується для таємних випробувань компонентів російської протисупутникової ядерної зброї. А всього за тиждень до цього росія наклала вето на резолюцію ООН про заборону на розміщення ядерної зброї в космосі, фактично підтвердивши подібні наміри.

Ми не будемо обговорювати морально-етичну сторону цього питання. Замість цього поговоримо про те, чому жодна з країн ніколи не розміщувала ядерну зброю в космосі, чому це дуже ризикована ідея і для чого росії все це потрібно.

(Без) ядерний космос

У перші роки космічної ери навколоземний простір не був без’ядерною територією. Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х СРСР і США провели серію висотних атомних вибухів. У ті часи також цілком серйозно обговорювали низку проєктів із розміщення ядерної зброї на орбіті й навіть підрив атомної бомби на Місяці — формально виключно з науковою метою.

Але вже 1963 року наддержави підписали Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою. А чотирма роками пізніше було ухвалено Договір про космос. Він заборонив розміщення ядерної зброї в космічному просторі, на Місяці та інших небесних тілах.

Одразу варто сказати, що заборона на розміщення ядерної зброї в космосі сталася не через якусь миролюбність військових або їхні моральні муки з приводу того, що гонка озброєнь тепер пошириться на всю Сонячну систему. Причини були суто практичними.

Почати варто з того, що в ті роки ідея розміщення ядерної зброї в космосі цікавила військових здебільшого з погляду її використання як засобу для завдавання першого удару. Адже скинутій з орбіти боєголовці в теорії знадобилося б лише кілька хвилин, щоб пройти атмосферу і вразити ціль. Це було швидше, ніж при використанні міжконтинентальних балістичних ракет (МБР).

Однак при найближчому розгляді знайшлася ціла купа «але», через які ідея була швидко похована. По-перше, на відміну від схованих у шахти та захованих усередині підводних човнів МБР, супутники завжди перебувають на видноті, що робить їх більш уразливими за значно більшої дорожнечі.

По-друге, МБР може бути в будь-який момент націлена в будь-яку точку, в той час, як орбітальна бомба може вразити лише ціль, що знаходиться зараз на трасі її польоту. Якщо ж вона різко змінить орбіту, то такі маневри будуть неминуче помічені супротивником, що зведе нанівець ефект несподіванки. Ба більше, будь-яка зміна орбіти супутника з ядерною зброєю в принципі може бути інтерпретована як підготовка до нападу і спровокувати превентивний удар — навіть якщо насправді в іншої сторони не було намірів нападати.

По-третє, використані для космічних пусків носії іноді падають. І у випадку з ракетою, що несе супутник з ядерною бомбою, ще незрозуміло, що гірше: якщо вона впаде на свою територію або якщо вона впаде на територію потенційного противника.

По-четверте, космічні апарати мають обмежений термін життя. Що робити з супутником, що несе бомбу, який вичерпав свій ресурс? У теорії, його можна перевести на вищу орбіту. Але, знову ж таки, це лише відтермінування розв’язання проблеми. І що робити, якщо супутник передчасно вийшов з ладу, не може піти на орбіту поховання (а такі ситуації далеко не рідкість) і за кілька років впаде незрозуміло де?

Всі ці фактори й звели початковий ентузіазм військових нанівець. І саме тому СРСР і США ніколи не розміщували ядерної зброї в космосі. Цей варіант просто не мав жодних очевидних переваг порівняно з використанням МБР. Зате мав безліч факторів ризику, які могли призвести до випадкового початку третьої світової.

Російська рулетка на орбіті

Після вищесказаного у багатьох, напевно, виникло кілька очевидних запитань. Навіщо росії потрібно зараз розміщувати ядерну зброю в космосі? Невже за минулі шістдесят років щось радикально змінилося і тепер це раптом стало безпечним (якщо таке поняття в принципі можна застосувати до ядерної зброї)?

Почнімо з відповіді на друге запитання. Ні, розміщення ядерної зброї в космосі, як і раніше, несе величезну масу ризиків і може призвести до випадкового початку війни. Навіть якщо взяти до уваги підвищену надійність ракет (хоча вони все одно падають), залишається головне запитання: що робити з бомбою в космосі після того, як супутник вичерпає свій ресурс? Але ж не секрет, що з урахуванням жалюгідного стану російської електроніки її космічні апарати живуть набагато менше за західні та набагато частіше передчасно виходять з ладу. 

У теорії, для розв’язання цієї проблеми можна було б використати якийсь апарат із вантажним відсіком на кшталт шатла, який зміг би зняти бомбу з орбіти та повернути її на Землю. Але у росії немає нічого схожого — і явно не з’явиться в найближчі десятиліття. Тож будь-який запущений нею супутник з атомною бомбою з часом зійде з орбіти та впаде на Землю. Навряд чи варто пояснювати, чим загрожує подібна російська рулетка в космосі.

Навіщо росії ядерна зброя в космосі

Тепер відповімо на головне запитання. Навіщо? Для чого взагалі росії знадобилася ядерна бомба в космосі?

Проведені в 1950-х — 1960-х тести показали, що космічний ядерний вибух призводить до утворення навколо Землі штучного радіаційного поясу, який дуже згубний для електроніки. За деякими оцінками, він може знищити до 90% усіх наявних апаратів на низьких орбітах і унеможливить будь-які пілотовані польоти в космос щонайменше на рік.

Подібна зброя може бути застосована лише з однією метою — знищення мегасупутникових сузір’їв, насамперед системи Starlink. Уже зараз вона налічує понад шість тисяч активних апаратів, що робить практично неможливим її ураження за допомогою звичайних засобів. Вся іронія полягає в тому, що росія може піти на застосування ядерної зброї в космосі через свою технологічну відсталість. У неї не так багато супутників, тож ними можна пожертвувати. А ось для західних країн втрата більшої частини супутників матиме дуже і дуже серйозні наслідки як у військовому, так і економічному плані.

Щоправда, є один «невеликий» нюанс. Радіаційним поясам плювати на національну приналежність космічних апаратів. У разі застосування такої зброї під ударом опиняться апарати абсолютно всіх країн на Землі, зокрема і її формальних союзників на кшталт Китаю. Вони також будуть знищені, як і, скажімо, китайська орбітальна станція «Тяньгун». Тому ядерну бомбу в космосі, по суті, можна вважати чимось схожим на зброю для судного дня — тотальної війни на повне знищення, коли наслідки вже абсолютно не важливі.

Останнє питання полягає в тому, навіщо взагалі виводити супутник із бомбою на орбіту. Адже такого ж результату можна домогтися, запустивши балістичну ракету з ядерним зарядом і потім підірвавши її на потрібній висоті (як це робили під час атомних випробувань наприкінці 1950-х — початку 1960-х). У такому випадку росія навіть не порушить своїх формальних зобов’язань, на кшталт того ж Договору про космос. 

Найімовірніше, відповідь полягає у раптовості. Запуск балістичної ракети буде зафіксований, що дасть Заходу кілька хвилин на якісь дії у відповідь. Супутник із бомбою ж можна підірвати в будь-яку секунду без будь-яких видимих підготовчих дій. 

Звісно, не можна виключати того, що вся ця програма може бути частиною широкомасштабного російського блефу з метою залякування Заходу заради того, щоб він перестав допомагати Україні. Адже, як ми вже зазначали, розміщення ядерної зброї в космосі створює величезну кількість ризиків і проблем, які дуже складно, якщо не неможливо, розв’язати. А росії вже далеко не вперше брязкати уявною зброєю перед світом.

Але якщо росія справді спробує розгорнути ядерні бомби в космосі, це стане прямим викликом не лише Заходу, а й усій планеті, всім державам на Землі, бо така зброя здатна відкинути цивілізацію в минуле на багато десятиліть. У цьому разі залишається лише сподіватися, що вони зможуть усвідомити масштаб загрози й виробити якусь спільну відповідь до того, як стане занадто пізно.

Невдале дослідження виявило дивну особливість Чумацього Шляху
Наступна місія до Плутона відбудеться не раніше 2050 року
Водні планети на орбітах білих карликів добре підходять для пошуку життя
Телескоп у Південній Америці зазнімкував космічного коропа коі
Астрономи відкрили чотири мінінептуни
Гігантський Магелланів телескоп став на крок ближчий до будівництва
Ракетний ступінь великим планом: японський супутник здійснив історичне зближення з космічним сміттям
Міжзоряний ремонт завершено: Voyager 1 відновив передачу всіх наукових даних
Важливий експеримент: NASA відправила у космос відео та фото з домашніми улюбленцями
Астрономи відкрили у пари зір дивовижні паралельні диски