Світ дедалі більше усвідомлює необхідність захисту та диверсифікації глобальної інтернет-інфраструктури у зв’язку з нещодавніми диверсіями підводних кабелів. Проєкт НАТО HEIST спрямований на подолання цих викликів і запобігання потенційним загрозам.
18 лютого 2024 року в Червоному морі стався інцидент, який виявив критичну вразливість світової інтернет-інфраструктури. Ракетний удар бойовиків-хуситів по вантажному судну «Рубімар» призвів до його пошкодження та дрейфу, під час якого якір судна розірвав три важливі оптоволоконні кабелі. Ці кабелі передавали близько чверті всього інтернет-трафіку між Європою та Азією. Потім у листопаді та груді трапилися одразу кілька інцидентів із пошкодженням кабелів, прокладених по дну між Швецією та Литвою. Інциденти стали суворим нагадуванням про крихкість підводної волоконно-оптичної мережі, що забезпечує понад 95% міжконтинентального інтернет-зв’язку.
«Кабелі не ховаються, вони просто відкрито лежать на морському дні. У глибоких океанах їхня товщина менша за садовий шланг, і вони доволі крихкі», — зазначив Тім Стронг, віцепрезидент компанії TeleGeography.
Глобальна підводна кабельна мережа довжиною приблизно 1,2 млн км складається з 500–600 кабелів і є основою цифрового світу. Вона не лише забезпечує звичайний інтернет, а й підтримує фінансові транзакції на суму близько 10 трлн доларів щодня та передає зашифровану оборонну інформацію.
У відповідь на цю загрозу НАТО ініціювала проєкт HEIST («Гібридна космічно-підводна архітектура забезпечення інфозахисту телекомунікацій»). Його мета — розробити стратегії захисту глобального інтернет-трафіку та створити альтернативні шляхи на випадок збоїв.
Основні завдання HEIST включають:
- розробку систем для швидкої локалізації пошкоджень кабелів із точністю до одного метра;
- перенаправлення високопріоритетного трафіку на супутники.
«Стійкість зв’язку залежить від різноманітності шляхів. Ми повинні мати щось у небі, а не лише на морському дні», — зазначив Грегорі Фалько, директор програми НАТО HEIST і доцент Корнелльського університету.
Ця ініціатива спрямована на забезпечення стабільного зв’язку, який є критично важливим для сучасного світу. Альтернативні маршрути та нові технології можуть стати ключовими елементами захисту цифрової інфраструктури.
Тестування проєкту розпочнеться в Технологічному інституті Блекінге (BTH) у Карлскруні, Швеція, у 2025 році.
Хоча супутникові канали пропонують потенційне рішення для резервного копіювання, вони стикаються зі значними обмеженнями щодо пропускної здатності даних. Сучасні волоконно-оптичні кабелі можуть працювати зі швидкістю до 340 Тбіт/с, що значно перевищує 5 Гбіт/с, які зазвичай досягаються через супутниковий зв’язок у діапазоні Ku.
Щоб усунути цю невідповідність, команда HEIST планує вивчити лазерні оптичні системи з більшою пропускною здатністю для супутникового зв’язку. Нещодавні експерименти NASA з оптичним зв’язком показали чудові результати, продемонструвавши потенціал передачі принаймні в 40 разів більше даних, ніж традиційні радіопередачі.
Однак лазерна передача не позбавлена проблем. Вона може бути легко спотворена атмосферними умовами, такими як хмари, серпанок або дим, і вимагає точного позиціювання. Крім того, затримка сигналу залишається проблемою, особливо для супутників на вищих орбітах.
Раніше ми повідомляли про те, як «Київстар» впроваджує супутниковий зв’язок Starlink за технологією direct-to-cell.
За матеріалами spectrum.ieee.org
