Щороку на початку липня наша планета проходить афелій — найдальшу від Сонця точку своєї орбіти. Те, що вона робить це влітку, не повинно збивати з пантелику: не забувайте, що у Південній півкулі зараз зима, тобто пори року на Землі не «прив’язані» до її геліоцентричної відстані. Зазвичай вона опиняється в афелії 3–4 липня, але цього року це станеться 6 липня о 12-й годині за київським часом. Звідки взялося таке суттєве запізнення?
По-перше, не забуваймо, що наступний рік буде високосним (переступним). Один оберт Землі навколо Сонця триває не рівно 365 діб, а майже на 6 годин довше, і кожного наступного року вона проходить через ті самі точки своєї орбіти приблизно на 6 годин пізніше. Щоб компенсувати цю невідповідність, кожні 4 роки в календар додається ще один день. Він дозволяє «переступити» додаткову добу, завдяки чому моменти сонцестоянь і рівнодень повертаються на свої «звичні» дати. Те ж саме справедливо й для моментів проходження перигелію й афелію.
Розмір сонячного диска, видимого із Землі у перигелії (ліва половина) та в афелії (права половина)
Але є й важливіший чинник «запізнення» Землі. Річ у тім, що вона, як і всі інші планети, насправді обертається не навколо Сонця, а навколо барицентра Сонячної системи — спільного центру мас усіх тіл, що входять до її складу. Зрозуміло, що комети й навіть великі астероїди на його положення практично не впливають. А ось гравітація найбільшої планети — Юпітера — змушує центр нашого світила відхилятися від барицентра на величину, що складає тисячну долю (точніше, 1/1047 — саме у 1047 разів маса Юпітера менше сонячної) радіуса юпітеріанської орбіти. У перерахунку на звичні нам одиниці довжини це дорівнює майже 750 тис. км, тобто більше сонячного радіуса.
Нескладно зрозуміти, що різниця між моментами проходження Землі на мінімальній відстані від барицентра та від центру Сонця відрізнятиметься тим сильніше, чим сильніше напрямок на Юпітер відхилятиметься від лінії апсид земної орбіти (уявної лінії, що сполучає перигелій з афелієм). 2023 року це відхилення ненабагато перевищує 90°, тобто воно близьке зо максимально можливого. А ще Юпітеру «допомагають» інші зовнішні планети: хоч вони й мають меншу масу, але все одно «відтягують» барицентр Сонячної системи ще далі від центру нашої зорі. Всі вони пройдуть протистояння восени, крім Сатурна, який це зробить 27 серпня.
Уже наступного року дата проходження Землею афелію «повернеться» на 5 липня, а у 2025-му, коли Юпітер знову наблизиться до лінії апсид — на 3 липня. Втім, на життя астрономів, не кажучи вже про пересічних мешканців третьої планети від Сонця, це ніяк не вплине: всі зміни у «поведінці» нашого світила, які можуть виникнути завдяки згаданому зсуву дати, настільки незначні, що їх можна помітити хіба що за допомогою найчутливіших приладів.
Варто також зауважити, що у майбутньому «запізнення» перигелію й афелію ставатимуть усе частішими. Оскільки земна орбіта поступово змінюється під дією гравітації інших планет, проходження Землею цих точок повільно зсувається відносно календарних дат, максимально «прив’язаних» до моментів рівнодення та сонцестояння. У середньому цей зсув становить одну добу за 58 років.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
