Кожного серпня люди виходять під відкрите небо, дивляться вгору і чекають на зорепад. Але жодна зоря при цьому не падає. Такі світлові сліди можуть здаватися не менш яскравими за справжні світила, тому колись люди й вважали, що падають зорі.
Звідки береться яскравий слід
Частинки, які залишають за собою такий слід, зазвичай мають розмір піщинки приблизно від 0,1 до 1 мм. В атмосферу вони входять зі швидкостями в діапазоні 11–72 км/с, і саме величезна швидкість визначає подальше перетворення частинки на яскравий метеор. Повітря перед нею не встигає розійтися, тому стрімко стискається й нагрівається до тисяч градусів.
Світиться не сама частинка, а розпечений газ навколо неї та атоми, які випаровуються з її поверхні. Таке світіння зазвичай виникає на висоті приблизно 70–120 км над Землею, тобто високо в атмосфері. До поверхні майже нічого не долітає, крихітне тіло повністю випаровується дорогою.
Слід комети
Джерелом цієї речовини є комета 109P/Свіфта — Туттля. Вона робить оберт навколо Сонця приблизно за 133 роки, а її ядро сягає близько 26 км у діаметрі. Під час кожного проходження поблизу Сонця поверхневі льоди нагріваються й сублімують, вивільняючи газ і дрібні тверді частинки. Пил поступово розсіюється вздовж орбіти комети, утворюючи потік уламків, крізь який Земля проходить щороку з середини липня до кінця серпня. Саме цей потік породжує Персеїди. Востаннє комета проходила перигелій у 1992 році, а наступного разу наблизиться до Сонця у 2125-му.
Комету відкрили 1862 року американські астрономи Льюїс Свіфт і Горас Туттл. Через три роки італійський астроном Джованні Скіапареллі встановив, що орбіта комети майже збігається з орбітою частинок, які дають серпневий потік. Це був один із перших випадків, коли метеори вдалося пов’язати з конкретною кометою і представити переконливий доказ того, що метеорні потоки можуть походити від комет.
Чому метеори ніби летять з однієї точки
Сліди метеорів на небі не хаотичні. Якщо подумки продовжити кілька з них у зворотному напрямку, вони ніби зійдуться в одній точці. Схоже явище можна побачити, коли їдеш автомобілем крізь снігопад: сніжинки летять назустріч машині з різних напрямків, але їхні видимі траєкторії здаються такими, що розходяться з однієї точки перед спостерігачем. Тут роль автомобіля відіграє Земля, а сніжинок — частинки метеорного потоку.
Точку, з якої, здається, вилітають метеори, називають радіантом. У серпневого потоку він розташований у сузір’ї Персея, звідси й назва — Персеїди. Чим вище радіант підіймається над обрієм, тим більше метеорів можна побачити. Саме тому для спостереження Персеїд найкраще підходить друга половина ночі — перед світанком радіант зазвичай розташований найвище.
Із самим сузір’ям метеори не пов’язані жодним чином. Його зорі перебувають за сотні світлових років від нас, а частинки згоряють за сто кілометрів над поверхнею Землі.
Скільки метеорів можна побачити та як спостерігати
У прогнозах для Персеїд зазвичай фігурує цифра сто метеорів за годину. Насправді це не означає, що ви побачите саме стільки. Так порівнюють активність різних метеорних потоків. Показник називається зенітним годинним числом, або ZHR, і показує, скільки метеорів теоретично можна було б побачити за ідеальних умов: за абсолютно темного неба, коли радіант розташований у зеніті й метеори можна спостерігати по всьому небосхилу. У реальності умови далекі від ідеальних. Частину неба закриває горизонт, місто створює світлове забруднення, а радіант більшу частину часу перебуває нижче зеніту. Тому навіть за межами міста кількість побачених метеорів буде значно меншою за ZHR. За темного заміського неба під час максимуму можна розраховувати на десятки метеорів за годину, але точна кількість сильно залежить від умов спостереження.
У 2026 році умови для Персеїд особливо сприятливі. Максимум активності очікується в ніч із 12 на 13 серпня. Місяць саме 12 серпня буде у фазі молодика, тому його світло практично не заважатиме спостереженням. Починати спостереження можна вже приблизно з 23:00. Однак на початку ночі радіант буде ще низько над горизонтом, тому метеорів буде менше. Найкращі умови складуться в другій половині ночі, коли радіант підніметься вище. Шукати радіант не обов’язково: метеори можуть з’являтися в будь-якій частині неба, а їхні сліди лише здаються такими, що розходяться з точки в сузір’ї Персея.
Телескоп і бінокль тут тільки завадять, бо звужують поле зору. Найкраще виїхати якомога далі від міських вогнів, лягти або відхилитися на спинку крісла і дати очам близько двадцяти хвилин на адаптацію до темряви. Яскравий екран смартфона цю адаптацію швидко порушує, тому телефон краще відкласти або використовувати його з мінімальною яскравістю та червоним фільтром. Розраховуйте щонайменше на годину спостереження, бо метеори з’являються нерівномірно, після кількох хвилин паузи може прийти кілька поспіль.
Бажання на мапі та зустріч у Києві
Традиція загадувати бажання, коли падає «зоря», існує здавна. А цього року в неї вперше з’явився онлайн-формат. Universe Space Tech і громадська організація «Асоціація Ноосфера» запустили інтерактивну мапу, де можна лишити своє ім’я, населений пункт і бажання. Увечері 12 серпня о 20:30 усі вони засвітяться на віртуальному небі над Україною, на анімованій сторінці проєкту і кожен зможе знайти власну зорю і власну мрію.
Того ж дня о 18:30 обидві організації разом із Noosphere Engineering School проведуть захід «Серпневе небо. Персеїди та затемнення». Дві лекції будуть присвячені природі метеорних потоків і сонячних затемнень. Їх прочитають астрофізикині Юліана Кузнєцова та Ірина Васильєва, а також астрономи Олександр Голубаєв та Альона Мозгова — фахівці в області дослідження метеорів. Зустріч відбудеться в Києві за адресою: вулиця Академіка Янгеля, 9/16. Для всіх охочих проведуть онлайн-трансляцію. Участь безкоштовна, за попередньою реєстрацією.
