Так склалося, що астрономи практично завжди спочатку відкривали комету, а потім — метеорний потік, пов’язаний із нею. Лише у кількох випадках, що стосуються в основному потоків, відомих зі стародавніх часів (Ліриди, Леоніди), послідовність відкриттів була зворотною. Винятковою тут виглядає історія комети Швассмана-Вахмана-3, виявленої практично одночасно з породженим нею метеорним роєм τ-Геркулід. Найближчими днями він може зробити нам приємний сюрприз, влаштувавши справжній «зоряний дощ».
Об’єкт, що має в каталозі короткоперіодичних комет позначення 73P/Schwassmann-Wachmann, був відкритий 2 травня 1930 року співробітниками Гамбурзької обсерваторії Арнольдом Швассманом і Артуром Вахманом. Це була вже третя «хвостата зірка», відкрита ними спільно. Як і дві попередніх, комета виявилася короткоперіодичною. Розрахунки її орбіти показали, що вона має можливість наближатися до Землі, й саме це вона зробила вже 31 травня, пролетівши на відстані 0,062 а.о. (9,2 млн км) від нашої планети.
На той час метеорна астрономія вже була достатньо розвиненою, і вчені відразу висунули припущення стосовно того, що деякі пилові частинки, викинуті кометою Швассмана-Вахмана-3, можуть потрапляти в земну атмосферу, утворюючи метеори. Розрахунки навіть дозволили передбачити приблизне положення їх радіанту — точки на небі, звідки вони «вилітають». Вже в кінці травня їх вдалося побачити співробітникам японської обсерваторії Квадзан. За їхніми спостереженнями, радіант виявився розташований поблизу зірки τ (тау) сузір’я Геркулесу, недалеко від обчисленого положення.
Потік τ-Геркулід відтоді спостерігають щорічно, а от комету вже в наступній появі «загубили»: оскільки 1935 року вона наблизилася до Сонця в несприятливій конфігурації відносно Землі, тогочасні інструменти не дозволили її побачити. У статусі «загубленої» вона перебувала до серпня 1979 року, коли її врешті перевідкрили на Пертській обсерваторії в Австралії. У поверненні 1990-го вона пройшла відносно недалеко від нашої планети й була доступною аматорським інструментам.
Поява 1995 року знову видалася для комети Швассмана-Вахмана-3 не дуже вдалою, але саме тоді вона піднесла спостерігачам сюрприз: 17 вересня на місці слабкої туманності 13-ї зоряної величини астрономи побачили справжню «хвостату зірку» майже 8-ї величини, причому її сумарний блиск продовжував зростати. На світлинах, зроблених пізніше космічним телескопом Hubble, стало помітним видовження кометного ядра, що майже однозначно свідчило про його розпад. У жовтні яскравість комети сягнула 6-ї величини, тобто межі видимості неозброєним оком. Після цього вона трохи послабшала, потім знову стала яскравішою, а у грудні вже наземні обсерваторії чітко зареєстрували її розпад на чотири компонента, позначені латинськими літерами A, B, C та D.
Неважко зрозуміти, що розпад ядра супроводжувався викидом великої кількості кометного пилу. Його чудово видно на знімках, зроблених в інфрачервоному діапазоні спектра. Навесні 2006 року «залишки» комети знову пролетіли недалеко від Землі. Тоді стало зрозуміло, що їх уже не чотири, а набагато більше, й вони продовжують розпадатися. Кілька місяців астрономи насолоджувалися рідкісним видовищем «кометного потягу», окремі «вагони» якого можна було розгледіти навіть без телескопів чи біноклів.
Очікування, що в кінці травня 2006-го наша планета зануриться у «пиловий шлейф» комети й ми можемо побачити його у вигляді метеорного дощу, не справдились. Але на початку нинішнього року фахівці з метеорної астрономії, провівши детальні обчислення еволюції рою τ-Геркулід під дією гравітації великих планет, зробили несподіване передбачення: в ніч із 30 на 31 травня 2022 року Земля пройде через хмару кометного пилу, викинуту під час першого «акту розпаду» 27-річної давності.
Прогнозована інтенсивність метеорного дощу в максимумі може сягнути від кількох сотень до тисячі «падаючих зірок» за годину. Щоправда, у Східній півкулі ми його навряд чи побачимо: пік активності, найімовірніше, відбудеться між 5:00 та 8:00 за всесвітнім часом, коли в Україні вже буде день. Найбільше пощастить мешканцям американського континенту. Але не забуваймо, що всі прогнози стосовно комет і метеорів треба сприймати лише орієнтовно — ця категорія об’єктів Сонячної системи часто поводиться абсолютно непередбачувано. Тому бажано розпочати спостереження ввечері 30 травня та продовжувати їх ще пару наступних ночей. Не виключено, що й українським астрономам пощастить стати свідками красивого небесного явища. Молодий Місяць не створюватиме додаткових перешкод, тож головною запорукою успіху стане чисте нічне небо.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
