Обертання Сонця навколо центру Галактики впливає на формування земної кори

Вивчення радіоізотопного складу порід земної кори показало, що він коливається із періодичністю у приблизно 200 мільйонів років. Це збігається із тривалістю обертання нашої зорі навколо центру Галактики й саме воно впливає на зміни у літосфері нашої планети.

Формування земної кори відбувається під дією космічних подій
Події у космосі вплифають на формування земної кори. Джерело: phys.org

Дослідження літосфери Землі

Земна кора постійно оновлюється. З глибин нашої планети до поверхні рухається розплавлена речовина мантії, яка застигає, перетворюючись на надійне підґрунтя для осадових порід. Вчені непогано навчилися визначати її вік за розпадом радіоактивних елементів. Виявилося, що у ній чимало елементів, які потрапили на Землю з Космосу.

Застосувавши до усього масиву даних про вік порід та їх ізотопний склад перетворення Фур’є можна відновити усю картину того, як змінювався вплив космічного оточення на Землю протягом мільярдів років.

Виявилося, що у формуванні земної кори присутня циклічність із періодом у приблизно 200 мільйонів років. Ця цифра підозріло схожа на період обертання нашої зорі навколо надмасивної чорної діри Стрілець A*, яка знаходиться в центрі чумацького шляху. Особливо сильно ця періодичність помітна у найбільш ранніх породах віком понад 3 млрд. років.

Що впливає на формування земної кори?

Протягом одного оберту Сонця навколо центру Галактики протягом умови навколо нього постійно змінюється. Наприклад відрізняється відстань до центру Чумацького Шляху. Але що важливіше, спіральні рукави нашої зоряної системи обертаються із періодом у 250 млн років.

Обертання Сонця навколо центру Галактики
Обертання Сонячної системи навколо центра Галактики можна простежити у земній корі. Джерело: NASA/JPL-Caltech/ESO/R. Hurt

Внаслідок цього наша зоряна система постійно то входить у рукави, то виходить з них. Через це змінюється тиск міжзоряного середовища. Коли він зростає, то речовина з околиць Сонячної системи, включно із кометами, інтенсивніше потрапляє у її внутрішні частини.

Вони летять зі швидкістю до 52 км/с. Це значно швидше за ті астероїди, що прилітають до нас з Поясу астероїдів. Тож, при зіткненні їх із Землею тиск, який виникає в місці удару є значно більшим. Мікроскопічні кристали утворюються трохи іншим шляхом і ці зміни вчені можуть простежити.

За матеріалами: phys.org

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Астероїд, який розминувся з Землею, у 2032 році може зіткнутися з Місяцем
На Марсі один «пиловий диявол» з’їв іншого
NASA допоможе випробувати першу в історії приватну орбітальну станцію Haven-1
Науковці відкрили дивовижний надгігант, що двічі змінив колір
Шедевр «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога суперечить науці
Небесний пейзаж: астрономи зазирнули в центр Чумацького Шляху
Всередині зір виявили «музичний» сенсор для дослідження Всесвіту
Галактичний апетит: бунтівна чорна діра «бавиться» з власною «їжею»
На шляху до космосу: Rocket Lab завершила випробування другого ступеня ракети Neutron
Стрілець C: одне з найекстремальніших середовищ Чумацького Шляху