Астрономи, які досліджують Чумацький Шлях, опублікували дивовижне зображення центру нашої галактики, що більше нагадує картину художника-абстракціоніста. Воно було отримано за допомогою телескопів MeerKAT і James Webb (JWST).
Центр Чумацького Шляху є найдинамічнішим регіоном нашої космічної домівки. У ньому розташований Стрілець А* — надмасивна чорна діра, чия маса в чотири мільйони разів перевищує сонячну. На відстані кількох сотень світлових років від неї розташована область під назвою Стрілець С. Це регіон активного зореутворення, що містить близько півмільйона світил, багато з яких все ще перебувають у стадії зростання.
Телескопи, що працюють в оптичному діапазоні, не здатні вивчати цей регіон через пилові хмари, що поглинають видиме світло. На щастя, пил пропускає інфрачервоні та радіохвилі. У 2023 році телескоп JWST вивчив Стрілець С, виявивши викиди з протозір, що формуються, і дозволивши вченим краще зрозуміти вплив сильних магнітних полів на міжзоряний газ і життєвий цикл зір.
Тепер дослідники залучили радіотелескоп MeerKAT, щоб зазирнути в центр Чумацького Шляху. Опубліковане зображення малює вельми цікаву картину хаотичного ядра, що складається з мальовничих бульбашок різних розмірів, хмар і вертикальних смуг, схожих на мазки пензля художника.
У центрі зображення MeerKAT яскраво палає ділянка, що оточує надмасивну чорну діру Стрілець А*. Величезні вертикальні ниткоподібні структури повторюють ті, що в меншому масштабі зафіксував JWST у синьо-зеленій водневій хмарі Стрільця C (його знімок показано на врізці). Бульбашки відповідають залишкам наднових, що вибухали протягом тисяч світлових років. Ширина відображеної MeerKAT області становить тисячу світлових років. Для порівняння, знімок JWST охоплює ділянку протяжністю в 44 світлових роки.
Астрономи вважають, що сильні магнітні поля в серці галактики формують нитки, які бачать MeerKAT і JWST. Вони також можуть відігравати роль у придушенні зореутворення в цьому регіоні. Попри те, що в Стрільці C знаходиться багата хмара матеріалу для створення зір, швидкість зореутворення не така висока, як очікувалося. На думку вчених, магнітні поля можуть бути досить сильними, щоб протистояти гравітації, яка зазвичай змушує щільні хмари газу та пилу руйнуватися і формувати зорі.
За матеріалами Esawebb
