На початку 1970-х людство остаточно переконалося, що марсіанські канали — лише ілюзія. Проте вже 1977 року стало відомо про новий об’єкт, який міг розцінюватись як свідчення того, що на Червоній планеті колись існувала розвинута цивілізація. Йдеться про славетне «обличчя на Марсі», або ж «марсіанського сфінкса».
1. Що таке «марсіанський сфінкс»?
Об’єкт, який отримав від співробітників NASA назву «обличчя на Марсі» та пізніше був названий журналістами «марсіанським сфінксом», виявили на фотографії місцевості, відомої як Кідонія. На них справді видно височину, що дуже нагадує людське обличчя у дивному головному уборі, спрямоване вертикально вгору.
Знімок був зроблений 25 червня 1976 року апаратом Viking 1. Згодом вчені знайшли ще одну світлину, на якій те саме «обличчя» видно вже з іншого ракурсу. Роздільна здатність обох зображень становить 50 м на піксель. Насправді апарат зробив значно більше знімків, але майже всі вони мали меншу роздільну здатність, тому «обличчя» на них розгледіти було неможливо.
2. Що таке Кідонія?
Кідонія — це невеликий регіон у північній півкулі Марса, що виділяється своїм альбедо. Він межує з рівниною Аркадія та високогір’ями Терра Аравія. Свою назву отримав від стародавнього грецького поліса, що розташовувався на острові Крит.
Кідонія складається з трьох дуже різних частин: Кідонія Коллс — місцевість, де зустрічаються невеликі пагорби, Лабіринт Кідонії — хаотичне нагромадження долин, що перетинаються під різними кутами, та Столові гори Кідонії, де ландшафт складено переважно великими пагорбами з плоскими вершинами та крутими схилами. В останній місцевості й розташований «марсіанський сфінкс».
3. Куди подівся «марсіанський сфінкс»?
Хоча сумніви в тому, що «обличчя на Марсі» реальне, з’явилися майже відразу, люди продовжували вірити у його існування довгі роки. Тільки 2001 року космічний апарат Mars Global Surveyor зробив новий знімок зі значно кращою роздільною здатністю, ніж Viking I. На ньому добре видно: те, що вважалося витесаним з каменю гігантським обличчям, насправді є таким самим пагорбом із плоскою вершиною, як і багато інших пагорбів довкола.
У тому, що цей цілком природний об’єкт здавався схожим на людське обличчя, винна гра світла та тіні. У 2007-му інший зонд — Mars Reconnaissance Orbiter — також сфотографував його, і знову виявив тільки столову гору.
4. Чому люди бачили обличчя у скелях?
Крім тіней, що дуже вдало впали на скелю в 1976 році, сприйняття її людьми як «обличчя на Марсі» пов’язано також з явищем парейдолії. Воно полягає в тому, що мозок схильний бачити певні образи — частіше за все людські фігури та обличчя — там, де їх насправді немає. Завдяки цьому явищу люди часто сприймають як фантастичні статуї навіть цілком природні земні об’єкти.
У випадку «обличчя на Марсі» здатність до самонавіювання в якийсь момент дійшла до того, що і скелі навколо «сфінкса» люди почали вважати пірамідами, хоча насправді жодної особливо правильної форми вони не мають, і на детальніших знімках це чудово видно.
5. Чи є на Марсі інші «обличчя»?
Важко сказати, яку роль відіграли ЗМІ у поширенні міфів про «обличчя на Марсі», але вона точно була чималою. Адже там вистачає й інших об’єктів, що цілком можуть претендувати на те, аби побачити у них щось рукотворне. Прикладом може бути кратер Галле, надзвичайно схожий на смайлик. Його вперше виявив той самий Viking 1, проте такого галасу, як Кідонія, він ніколи не викликав.
Іншим прикладом може слугувати цілком звичайна ландшафтна формація, у якій люди побачили героя «Маппет-шоу» жабенятко Керміта.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
