NASA активно спостерігає за дивною аномалією у магнітному полі Землі. Це гігантська область магнітної інтенсивності, що простягається між Південною Америкою та південно-західною Африкою. Це явище відоме під назвою Південноатлантична аномалія. Вона роками інтригує та хвилює вчених NASA.
Південноатлантичну аномалію NASA порівнює із «вм’ятиною» у магнітному полі Землі або своєрідною «вибоїною в космосі», що загалом не впливає на життя на Землі. Але космічні апарати, які проходять безпосередньо через аномалію, обертаючись навколо планети на низькій навколоземній орбіті, потерпають від неї. Річ у тім, що супутники та Міжнародна космічна станція особливо вразливі до ослабленої напруженості магнітного поля всередині аномалії та, як наслідок, отримують більш інтенсивний вплив заряджених частинок від Сонця.
Протони високої енергії, що походять від Сонця, вражають технологічні системи на борту супутників та можуть виводити їх з ладу. Ці випадкові потрапляння зазвичай можуть призводити лише до незначних збоїв, але вони несуть ризик спричинити значну втрату даних або навіть незворотне пошкодження ключових компонентів — загрози, які змушують операторів супутників регулярно вимикати системи космічних апаратів до того, як космічні кораблі потраплять у зону аномалії. Пом’якшення цих небезпек у космосі є однією з причин, чому NASA так активно стежить за SAA.
Джерело аномалії
Зворотна сторона медалі в тому, що таємниця аномалії представляє чудову можливість дослідити складний і важкий для розуміння феномен, а широкі ресурси та дослідницькі групи NASA мають унікальні можливості для вивчення цього явища.
Основним джерелом вважається закручений океан розплавленого заліза всередині зовнішнього ядра планети, на глибині тисячі кілометрів. Рух цієї маси створює електричний струм, що породжує магнітне поле Землі. Але це магнітне поле не обов’язково рівномірне. Величезне сховище щільних порід під назвою Африканська велика провінція низької швидкості зсуву, що розташоване приблизно на 2900 кілометрів нижче Африканського континенту, порушує генерацію поля, що призводить до ефекту ослаблення, якому сприяє нахил магнітного поля планети.
Збільшення та розщеплення надвоє
Попри те, що вчені все ще не до кінця розуміють цю аномалію та її наслідки, нові ідеї постійно проливають світло на це дивне явище. Наприклад, одне дослідження під керівництвом геліофізика NASA Ешлі Грілі в 2016 році показало, що Південноатлантична аномалія повільно дрейфує в північно-західному напрямку. Однак це не просто рух. Що ще більш прикметно, явище, здається, перебуває у процесі розщеплення надвоє. Дослідники виявили, що аномалія збільшується та поступово ділиться на дві окремі «клітини», кожна з яких представляє окремий центр мінімальної магнітної інтенсивності у межах більшої аномалії.
Що це означає для майбутнього SAA, залишається невідомим. Але у будь-якому разі є докази того, що ця аномалія не нова. Дослідження, опубліковане в 2020 році, показало, що це явище не є унікальною сучасною подією, а могло впливати на Землю ще 11 млн років тому. Вчені також впевнені, що Південноатлантична аномалія не є тригером або передвісником перевороту магнітного поля всієї планети.
Раніше ми повідомляли про те, що інверсія магнітного поля Землі потребує менше часу, ніж вважалося.
За матеріалами Sciencealert.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
