Найвідомішою «хвостатою зіркою» з тих, що періодично повертаються до Сонця, безперечно, є комета Галлея (1P/Halley). Вона належить до так званого сімейства Нептуна і може вважатися його «класичним» представником: її афелій розташований приблизно на такій самій геліоцентричній відстані, як і орбіта найдальшої планети. Наступного разу ця комета повернеться до внутрішніх областей Сонячної системи у 2061 році. Натомість у перші місяці 2024-го небо прикрасить інша представниця сімейства Нептуна — комета Понса-Брукса. Дуже ймовірно, що вже у березні ми зможемо побачити її неозброєним оком.
«Подвійні» прізвища у кометних назвах означають, що відкриття нового небесного тіла майже одночасно здійснили двоє спостерігачів, або ж ідеться про періодичну комету, яку спочатку знайшов один астроном, а в наступному чи якомусь із подальших повернень «перевідкрив» хтось інший. Тут ми маємо справу саме з другим випадком. Француз Жан-Луї Понс, народжений 1761 року в невеличкому гірському містечку Пейре, починав як охоронець Марсельської обсерваторії, але згодом і сам долучився до астрономічних спостережень. Завдяки надзвичайно гарній зоровій пам’яті він став неперевершеним на той час «мисливцем за кометами» і відкрив їх загалом 37 (щоправда, не всі з них містили у назві його прізвище). Улюбленого заняття він не кидав навіть у часи наполеонівських війн. 12 липня 1812 року Понс помітив у сузір’ї Рисі слабеньку туманність, що досить швидко рухалася та набирала блиск. Уже за місяць її можна було розгледіти неозброєним оком. У кінці вересня нова комета «заглибилась» у південні сузір’я і перестала бути видимою з території Франції. Втім, отриманих даних виявилося достатньо, щоб обчислити орбіту об’єкта й передбачити, що його наступна появу станеться приблизно через 70 років.
Астрономи майже не помилилися. 2 вересня 1883-го комету помітив ще один видатний «кометошукач» свого часу — американець Вільям Брукс (на його рахунку 27 «хвостатих зірок», відкритих із 1881 по 1912 рік). На той момент у розпорядженні вчених уже була більш досконала техніка та методи обчислень, і вони швидко зрозуміли, що нове небесне тіло — насправді не зовсім нове: його орбіта виявилася практично тотожною орбіті комети Понса 1812 року. Тому вона отримала «подвійне» ім’я. Згідно з правилами номенклатури, запровадженими вже в кінці XX століття, їй присвоїли позначення 12P/Pons-Brooks.
Поява комети Понса-Брукса 1883-1884 років була найвдалішою для спостережень. Тоді вона наблизилася до Землі на 0,634 а.о. (95 млн км), а її яскравість досягла 3-ї зоряної величини. Під час повернення цієї комети у 1954-му мінімальна відстань до неї склала 1,63 а.о. (244 млн км), і загалом умови її видимості були не найкращими. Навесні 2024-го нам пощастить більше: «хвостата зірка» пройде перигелій 21 квітня у 0,781 а.о. від Сонця та приблизно тоді ж сягне найбільшого видимого блиску, що може перевищити 4ᵐ.
Протягом січня та початку лютого комета Понса-Брукса рухатиметься сузір’ям Лебедя. 16 січня вона пройде у половині градуса від розсіяного зоряного скупчення M29, 30 січня — у чверті градуса від зірки 4-ї величини τ Лебедя (сама комета в цей час уже може мати блиск вище 8-ї зоряної величини). 9 лютого вона перетне умовну межу невеликого сузір’я Ящірки, а 21-го перейде до Андромеди. Цього дня у кінці астрономічних сутінків, тобто після 7-ї години вечора за місцевим часом, «хвостата зірка» перебуватиме приблизно у 26° над горизонтом.
Відтоді умови видимості комети, незважаючи на зростання її яскравості, поступово погіршуватимуться. У перший день весни вона зустрічатиме кінець астрономічних сутінків у 22° над обрієм (причому спостерігачі більш північних широт у даному випадку матимуть невелику перевагу), а 15 березня перейде до сузір’я Риб. Десь у цей період її спостереженням почне заважати Місяць, що зникне аж 27 березня. Тоді ж 12P/Pons-Brooks опиниться в Овні. Ті, кому пощастить потрапити до смуги повної фази сонячного затемнення 8 квітня 2024 року, матимуть можливість побачити її у 25° від нашого світила, закритого місячним диском. А 13 квітня комета опиниться на небі лише у 3° від Юпітера, хоча насправді у просторі їх розділятиме 4,28 а.о., або ж 640 млн км.
На мінімальну відстань до Землі (1,546 а.о.) комета підійде 2 червня 2024 року. На жаль, її схилення у цей час буде набагато менше сонячного при близькому прямому сходженні, тому спостерігачі Північної півкулі побачити її вже не зможуть. На широті Києва вона перестане бути видимою вже у кінці квітня. Наступного разу ця «хвостата зірка» повернеться до Сонця у 2095-му. Тоді умови для її спостережень будуть помітно гіршими.
Тим часом у грудні минулого року комета Галлея пройшла афелій своєї орбіти й почала наближатися до Сонця.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
