На Землю впав супутник Aeolus на швидкості 27 тисяч км/год: де опинилися рештки

У п’ятницю, 28 липня, космічний апарат Aeolus здійснив заплановане та кероване падіння на Землю. Він був доволі великим, а тому згорів у атмосфері не повністю — частина його досягла поверхні. Але куди впали обгорілі залишки апарату? Інженерам Європейського космічного агентства (ESA) вдалося обчислити точне місце падіння супутника, який відзначився тим, що вперше виміряв швидкість і силу космічного вітру, за що був названий на честь бога вітрів у грецькій міфології.

Ілюстрація із зображенням космічного апарату Aeolus
Ілюстрація з зображенням космічного апарату Aeolus, що здійснює падіння над Антарктидою. Джерело: NASA/John Sonntag/Robert Lea

Операція спрямування супутника на Землю була складною — її метою було забезпечити падіння уламків апарата якнайдалі від населених територій. Очікувалося, що лише чверть його маси може досягти земної поверхні. Це чимало, адже рештки могли завдати шкоди. За допомогою серії маневрів команда супроводу зуміла успішно скерувати Aeolus, використовуючи залишкове паливо бортових двигунів. Саме падіння ніхто не бачив, оскільки воно сталося в Антарктиді о 21:40 за київським часом.

ESA використало дані з останнього орбітального положення супутника і дані від Космічного командування США, щоб створити карту траєкторії його падіння в атмосфері Землі. Виявилось, що приблизно 80% апарата згоріло під час входження в щільні атмосферні шари, а решта 20% впало в Атлантичний океан.

Aeolus
Інженери реконструювали траєкторію європейського космічного апарату Aeolus, коли він повертався на Землю, для моніторингу вітру. Зображення: ESA

Увійшовши в атмосферу, Aeolus перетворився на яскраву вогняну кулю над Антарктидою, рухаючись зі швидкістю близько 27 тисяч км/год. Команда ESA здійснила успішний керований спуск і визначила місце, де уламки апарата впали у води Атлантичного океану.

Маневр був запланований таким чином, щоб мінімізувати ризик падіння уцілілих фрагментів біля населених територій, зменшивши його у 150 разів. Це важливо, оскільки космічне сміття, що сходить з орбіти, може становити загрозу для населення та майна.

Приклад успішного спуску Aeolus може бути застосований до інших супутників, які знаходяться на навколоземних орбітах і є занадто великими, щоб повністю згоріти в атмосфері. Такі контрольовані спуски можуть зменшити ризик для нашої планети та підвищити безпеку космічних місій.

Раніше ми повідомляли про те, як супутники Starlink загрожують орбіті синдромом Кесслера.   

За матеріалами space.com

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine