Поверхня Місяця нагадує архів космічних бомбардувань: безліч кратерів, від дрібних ямок до гігантських басейнів, зберігають сліди бурхливого минулого. Ці «шрами» здебільшого утворилися 4 млрд років тому, коли Сонячна система переживала епоху пізнього формування, під час якого планети та супутники зазнавали активного «обстрілу» астероїдами та планетезималями. На відміну від Землі, де ерозія та тектоніка стирають сліди історії, Місяць, позбавлений атмосфери, зберігає її у бездоганній цілісності. Ця унікальна «бібліотека» допомагає науковцям відтворити еволюцію нашої планетної системи.

Але як матеріал з Місяця опиняється на Землі? Під час ударів астероїдів частини місячного ґрунту набувають космічних швидкостей і подорожують у напрямку нашої планети. Дослідники під керівництвом Хосе Даніеля Кастро-Сіснероса використали сучасні комп’ютерні моделі, щоб простежити цей дивовижний процес. Їхня робота, опублікована нещодавно, відкриває нові горизонти у розумінні взаємодії Землі та її супутника.
Симуляції бомбардувань
Команда застосувала програмний пакет REBOUND для відстеження шляхів місячних уламків протягом 100 тис. років. На відміну від попередніх досліджень, моделювання враховувало одночасний рух Землі та Місяця, а також реалістичні швидкості викидів. Виявилося, що 22,6% місячного матеріалу досягає Землі, причому половина — всього за перші 10 тис. років.

Цікаво, що шанси на падіння залежать від місця вильоту: уламки зі зворотного боку Місяця частіше долітають до нас, ніж ті, що стартують з видимого боку. Падають вони переважно біля екватора — на полюсах їх на 24% менше. Швидкість зіткнення становить 11–13 км/с, а піки активності припадають на 6 ранку та 6 вечора.

Ключ до загадкових об’єктів
Результати дослідження пояснюють походження загадкових об’єктів навколо Землі, таких як астероїд Камоалева. Це тіло діаметром до 100 м, ймовірно, є уламком Місяця, який потрапив у земну орбіту. Вивчення подібних «космічних мандрівників» допоможе відтворити хронологію давніх зіткнень і зрозуміти, як вони впливали на розвиток життя на нашій планеті.
«Ця робота — міст між геологією Місяця та Землі, — зазначають автори. — Ми не лише бачимо, як матеріал мігрує між ними, а й отримуємо інструменти для розшифрування їхньої спільної історії».
Дослідження показує: майже чверть місячних викидів опиняється на Землі, формуючи непомітний, але вагомий зв’язок між двома світами. Ці дані також можуть стати ключем до вивчення ранніх етапів Сонячної системи, коли зіткнення були рушійною силою її еволюції.
Таким чином, кожен місячний кратер — це не просто слід минулого, а й потенційне «послання» на Землю.
Раніше ми повідомляли про те, як довго летіти до Місяця на космічному кораблі.
За матеріалами universetoday.com