Більшість постійно затінених ділянок у кратерах на полюсах Місяця утворилася не раніше, ніж 1,8 млрд років тому. Це значно пізніше, ніж період, коли його надра вивергали воду. Цілком можливо, що значних покладів криги там немає.
Затінені ділянки на Місяці
Великих покладів водяної криги, на наявність яких дуже розраховують, на Місяці може й не бути. Принаймні, такий висновок можна зробити з нещодавно опублікованого дослідження. Його автор, Норберт Шоргофер, стверджує, що зони постійної затіненості, у яких могла зберегтися вода, виникли для цього недостатньо давно.
Місяць не має атмосфери, а його гравітація значно слабша за земну. Тому вода у ньому може перебувати тільки у двох станах. Нижче певної температури — у стані криги, вище — одразу перетворюється на газ, минаючи стан рідини. А водяна пара майже одразу відлітає у космос.
Але такі умови на Місяці зберігаються лише там, де немає сонячного світла. Тому якщо на нашому супутнику десь і є великі поклади криги, то це мають бути глибокі кратери на полюсах. Сонячні промені там падають на поверхню під настільки малим кутом, що ніколи не досягають їхнього дна.
Чому крига не могла зберегтися?
Але все вищесказане можливе тільки в тому випадку, якщо кут нахилу осі Місяця не змінювався від самого початку її утворення. Вже кілька десятиліть люди знають, що це не так, і колись її нахил сильно змінився. Відповідно, на полюсах могла зберегтися лише та вода, яка потрапила туди вже після цієї події, адже ті кратери, у яких вона була до того, стали повністю освітленими.
Однак до останнього часу не було зрозуміло, коли ж це сталося. Аж ось минулого року французькі вчені опублікували дослідження, у якому навели найдокладнішу з усіх існуючих хронологію віддалення Місяця від Землі.
Коли Шоргофер почув про це, то він використав дані з цієї роботи, щоб відтворити, коли ж сучасні приполярні кратери опинилися у вічній темряві. Виявилося, що в середньому нині затінені ділянки утворилися не раніше 3,4 млрд років тому, а середній вік сьогоднішніх взагалі становить 1,8 млрд.
При цьому вода з глибин Місяця виділялася разом із розплавленою магмою. Тобто більшість її мала перетворитися на пару раніше, ніж з’явилися затінені ділянки, де вона могла б зберігатися. А значить, великих льодовиків на ній може і не бути.
Що означає нове дослідження?
Питання про наявність великих прихованих запасів води на полюсах Місяця надзвичайно важливе для його подальшого освоєння. Адже всі плани спорудження місячної бази засновані на припущенні, що вода там є. США та КНР затіяли нові місячні перегони саме заради рідини, яку можна пити та переробляти на ракетне паливо.
Однак нове дослідження зовсім не означає, що вже ніхто нікуди не летить. Як така вода у складі ґрунту приполярних областей є. Це доведено багатьма експериментами. І на дні кратерів якась крига та й існує. А ось скільки її там може бути, лишається під питанням.
Крім того, дослідження Шоргофера має ще один несподіваний наслідок. Стало зрозуміло, що на полюсах Меркурія води може бути значно більше, ніж на Місяці, попри те, що він розташований ближче до Сонця. Річ у тім, що про цю планету точно відомо, що від самого утворення нахил її осі обертання суттєво не змінювався.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
