На Іо знайдений перший метеоритний кратер

Іо — найближчий до Юпітера з його великих супутників — є одним із найдивовижніших тіл Сонячної системи. На ньому постійно відбуваються потужні вулканічні виверження. Вони заливають його поверхню потоками силікатної та сульфідної лави, які швидко «стирають» усі можливі сліди падіння комет або метеороїдів. Вважалося, що шукати на цьому тілі ударні кратери немає сенсу. Але саме цим вирішив зайнятися шведський «громадянський вчений» Єспер Сандберг. І його пошуки завершилися успіхом!

Астроентузіаст використав публічно доступні архіви місії Galileo, що досліджувала найбільшу планету Сонячної системи з 1995 по 2003 рік. З жовтня 1999-го до січня 2002-го космічний апарат здійснив шість прольотів Іо, часом наближаючись до його поверхні трохи більше ніж на 100 км. Завдяки цьому деякі її ділянки вдалося відзняти з роздільною здатністю до кількох метрів на піксель.

Світлина Іо, зроблена космічним апаратом Cassini на шляху до Сатурна. Вгорі добре видно вулканічне виверження. Джерело: NASA/JPL/DLR

На одній зі світлин Сандберг помітив темну пляму майже круглої форми розміром приблизно в сотню метрів. Тінь біля її краю дозволяла стверджувати, що ця область оточена підвищенням, дуже схожим на кратерний вал.

Співробітники Лабораторії реактивного руху (JPL NASA), які взялися перевірити вірогідність відкриття, висловили сумнів у тому, що темна пляма є саме метеоритним кратером. Вона також може бути жерлом невеликого вулкана, що саме почав народжуватися. Ще одна версія — цей кратер утворив не «прибулець із космосу», а велика брила, викинута під час вивержень одного з чотирьох сотень вулканів Іо.

Архівна світлина з місії Galileo, на якій помітили утворення, схоже на метеоритний кратер (обведене червоним кільцем). Джерело: NASA / JPL-Caltech / Kevin M. Gill

Фотографії, на яких виявили нову структуру, мають не найкращу роздільну здатність, тому визначити її справжню природу допоможуть лише подальші дослідження. Зараз до Іо регулярно наближається наступний автоматичний розвідник NASA — зонд JUNO. На якусь зі зроблених ним світлин може потрапити кратер, знайдений шведським астрономом-любителем. Також великі надії вчені покладають на європейський апарат JUICE, запущений 14 квітня цього року з метою дослідження крижаних супутників Юпітера.

Звичайно, планетологи продовжать вивчати архіви місії Galileo, щоб виявити в інших регіонах Іо щось подібне до знахідки Сандберга. Характеристики та розподіл кратерів на цьому незвичайному супутнику допоможуть нам краще зрозуміти його історію та внутрішні процеси.

Найтісніше на сьогодні зближення JUNO з Іо відбулося 30 липня 2023 року.

За матеріалами New Scientist

Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine