Добірка з 12 цікавих фактів про дивовижні супутники Юпітера.
- Перші чотири супутники Юпітера (у порядку віддалення від планети — Іо, Європа, Ганімед та Каллісто) були відкриті в 1610 році, незалежно один від одного Галілео Галілеєм та Симоном Маріусом. Вважається, що Маріус спостерігав їх раніше за Галілея, проте італієць першим повідомив про своє відкриття. Тому їх часто називають галілеєвими супутниками Юпітера. В той самий час, назви для них ми використовуємо ті, які були запропоновані Маріусом.
- Відкриття супутників Юпітера стало одним із вирішальних ударів по геоцентричній системі світу, яка передбачала, що всі небесні тіла обертаються навколо Землі. Воно спростувало тезу противників Коперника, що Земля не може обертатись навколо Сонця, оскільки навколо неї самої обертається Місяць.
- Загалом станом на початок 2018 року астрономам відомо про 69 супутників Юпітера. У тому числі лише 8 є регулярними місяцями — тобто, тілами які як вважається сформувалися разом із планетою. Інші супутники є об’єктами, захопленими гравітацією газового гіганта за мільярди років його існування.
- Шість невеликих супутників Юпітера належать до категорії «втрачених». Це означає, що після відкриття їх жодного разу не спостерігали, і в астрономів недостатньо даних для точного розрахунку їх орбіт.
- Два найближчих до Юпітера супутника — 60-кілометрова Метіда та 20-кілометрова Адрастея — облітають його швидше, ніж він робить один оберт навколо своєї осі. Приливні сили поступово зменшують радіус їхньої орбіт. У віддаленому майбутньому ці супутники перейдуть межу Роша та будуть розірвані юпітеріанською гравітацією, після чого їхні уламки поступово випадуть на гігантську планету.
- Всі великі супутники Юпітера обертаються синхронно та завжди звернені до нього однією стороною. При цьому Ганімед, Європа та Іо знаходяться один з одним в орбітальному резонансі 4:2:1.
- Маса чотирьох галілеєвих супутників становить 99.997% від загальної маси усіх супутників Юпітера та його кілець.
- Іо характеризується найбільшою ендогенною активністю у Сонячній системі. На його поверхні знаходиться понад 400 діючих вулканів. Потоки лави тягнуться нею на десятки й сотні кілометрів, а висота вулканічних викидів сягає 500 км. Вважається, що така активність обумовлена приливною взаємодією з Юпітером та іншими супутниками.
- Викиди вулканів Іо значно посилюють магнітосферу Юпітера. Через це орбіта супутника фактично проходить усередині одного з радіаційних поясів газового гіганта. Космонавт, який ризикне висадитися на Іо, отримає смертельну дозу опромінення лише за 3-4 години.
- Поверхня Європи повністю покрита льодом та є однією з найгладших у Сонячній системі. На цьому супутнику дуже мало кратерів і немає жодної гори. Під крижаною корою ховається океан солоної води завглибшки до 100 км. Багато вчених вважають Європу одним із найперспективніших місць для пошуків позаземного життя в Сонячній системі.
- Ганімед — найбільший супутник будь-якої з планет Сонячної системи. Його діаметр становить 5268 км, що на 8% більше за відповідний показник Меркурія. Щоправда, при цьому маса Ганімеда становить лише 45% від меркуріанської. Це пояснюється тим, що значна її частина посідає на водяний лід. Ганімед також є єдиним супутником у Сонячній системі, який має власне магнітне поле.
- Результати комп’ютерного моделювання та аналіз відхилень магнітного поля Юпітера говорять про те, що під поверхнею Ганімеда та Каллісто також можуть ховатися океани рідкої води.