Група тайських науковців випробувала на європейській центрифузі вольфію, яку ще називають водяною мукою. Ця найменша у світі квіткова рослина виявилася здатною переносити велетенські навантаження.
Вольфія на центрифузі
Команда науковців з університету Махідол у Таїланді використала центрифугу великого діаметра Європейського космічного агентства, щоб дослідити, як крихітні рослини витримують гіпергравітацію. Вони вважають, що вольфія, яку ще називають водяним борошном, може дуже допомогти астронавтам у їхніх мандрівках.
Вольфія — це крихітні зелені кульки діаметром близько 1 мм, що плавають у верхньому шарі води. Вид, що досліджували науковці, широко розповсюджений у водоймах Південно-Східної Азії. Попри вигляд, це не водорості, а покритонасінні рослини. Інколи у них навіть з’являються дуже маленькі й примітивні квітки.
Головним чином вчених цікавило, як вольфія витримує підвищену гравітацію, яка присутня при запуску корабля у космос та багатьох орбітальних маневрах. Для цього вони використали чотириважільну центрифугу, розташовану в науковому центрі ESTEC ESA у Нідерландах.
Ця конструкція має діаметр 8 м, і кожна з шести її гондол може вмістити до 80 кг вантажу. За максимального прискорення вона робить 67 обертів за хвилину. Завдяки цьому досягається навантаження у 20 разів більше, ніж за земної сили тяжіння.
Чому вчених цікавить ця рослина
Головна причина, яка змусила вчених до досліджень вольфії, полягає в тому, що ці крихітні зелені кульки мають величезну поживну цінність. На одиницю маси вона у них така ж, як у бобів. Тому розмноження їх у баках розглядається як чудовий спосіб забезпечити астронавтів їжею під час тривалих мандрівок у космосі.
Однак для цього вони мають нормально переносити перевантаження під час запуску. І саме це перевіряли у поточній серії експериментів. Вольфію помістили у коробки з водою, всередині яких були світлодіоди, що імітували сонячне світло. У такому вигляді її й поміщали у центрифугу.
Рослини «крутили» у всьому діапазоні навантажень. Однак за результатами експериментів вчені так і не виявили відмінності у збільшенні маси рослин при 1 g та тих, що росли за підвищеної сили тяжіння.
«Наші два тижні експериментів дають доступ до водяного борошна двох поколінь, — сказав головний дослідник Татпонг Тульянанда. — Те, що ми робимо далі, це безпосередньо досліджуємо рослини, а потім перетворюємо екстракти на тверді гранули, які ми візьмемо додому для вивчення. Згодом ми можемо піддати ці зразки детальному хімічному аналізу, щоб отримати уявлення про широкий спектр реакції водяного борошна на гіпергравітацію».
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
