Космонавт vs полярник. Секрети професій та українські досягнення

 https://universemagazine.com/wp-content/uploads/2018/10/zaglushka-e1538748301621.png
Алла Кошляк
Незалежна журналістка

Чи багато спільного між антарктичними просторами та безмежжям космосу? Як мінімум, серед першопрохідців і того, й іншого були українці. Цьогоріч людство відзначає 200 років з дня відкриття Антарктиди, а водночас серйозно говорить про космічний туризм та експедиції на Марс. Ми вирішили з’ясувати, наскільки залучена Україна до досліджень найхолоднішого континенту та міжзіркового простору сьогодні, а також, чим різняться професії полярника й астронавта (спойлер — ви здивуєтесь, як вони часом бувають схожі)

Передісторія та наші славетні земляки

Про українців в Антарктиді згадують переважно з 1996 року, коли відбулася передача британської станції «Фарадей» Україні за символічну плату в один фунт стерлінгів. Станція отримала нову назву — «Академік Вернадський». А наша держава обійшла іншого претендента на такий подарунок — Південну Корею. Перемогти допомогло те, що ще у 1993 році Україна створила Антарктичний центр без станції та мала власний науково-дослідний флот. Але історія набагато давніша.

Полярна дослідниця Енн Деніелс. Джерело: MartinRHartley.com

Цьогоріч виповнюється 200 років із дня відкриття шостого континенту —   Антарктиди. У 1819-1820 роках до берегів землі, про існування якої раніше лише здогадувались, одночасно наблизилися три експедиції: британська, американська та з Російської імперії. Командував останньою естонський німець Беллінсгаузен, а заступником капітана, ймовірно, був Іван Завадовський з Гадяча Полтавської губернії. Однак цим роль українців у дослідженнях Антарктиди не обмежується.

Антон Омельченко з Полтавщини був у команді  британця Роберта Скотта, який конкурував з норвезькою експедицією Руаля Амундсена за першість у відкритті Південного полюса. Як відомо, частина команди Скотта загинула на зворотному шляху. Серед тих, хто залишився на базі і вижив, був той самий Антон Омельченко. Після повернення він отримав медаль від британської корони та навіть спеціальну пенсію.

Один з його онуків — Віктор — з 2001 року працював в українському Антарктичному науковому центрі й тричі зимував на станції «Академік Вернадський». А правнук Омельченка — теж Антон — взимку 2015-го був на станції механіком-електриком у 20-й українській експедиції.

На честь українського дослідника Антарктиди названі бухта на березі Оутса (Земля Вікторії в Східній Антарктиді) та вулиця у його рідному селі Батьки Полтавської області.

Астронавтка Джеcсіка Мейр. Джерело: NASA

Не 200-літню, але теж поважну історію мають українські дослідники космосу. Варто почати з того, що винахідник та революціонер Микола Кибальчич розробляв принципи ракетобудування на початку XX століття. Нині, до речі, його ім’ям названий кратер на зворотному боці Місяця.

Найвідоміший у світі житомирянин — основоположник практичної космонавтики, конструктор Сергій Корольов — спроєктував ракету, яка відправила першу людину до зірок. На його честь також назвали кратер, але на Марсі.

Ракетні двигуни розробляв одесит Валентин Глушко. Він же очолював роботи зі створення орбітальної станції«Мир».

Винахідник із Полтавщини Юрій Кондратюк (справжнє ім’я — Олександр Шаргей — він змушений був змінити з політичних причин) заклав основи теорії космічних польотів і розробив оптимальну траєкторію польотів до Місяця, названу «трасою Кондратюка». Саме її  використали американці у місіях «Аполлон».

Павло Попович з Київщини першим у світі здійснив груповий політ у космос: він разом  з іншим радянським космонавтом Андріяном Ніколаєвим пілотував кораблі «Восток».

Сьогодні трохи більше 10 країн виготовляють супутники та виводять їх на орбіту Землі власними ракетами-носіями. Лише 30 країн світу мають свою станцію для досліджень Антарктиди. Україна в числі  тих та інших.

Крім того, у нашій державі планують створити карту Антарктиди на основі космічних знімків у просторово-часовій динаміці, щоб розуміння Антарктики та загалом планети Земля стало значно глибшим та повнішим. Проєкт включає моніторинг льодового покриву Антарктиди, «цвітіння» моря, поширення рослинності на континенті тощо.

Чим схожа робота в Антарктичному центрі та на орбіті?

Можна пожартувати, що холодом. Але навряд чи космонавти стикаються з абсолютним нулем на орбіті і порівняння не буде коректним з погодою на континенті, який уже потерпає від глобального потепління (недавно на острові Сеймур зафіксували температурний рекорд +20 градусів за Цельсієм). Але подібність є в інших аспектах, зокрема, підбору команди.

Полярна станція Halley VI. Джерело: Hugh Broughton Architects

У членів екіпажу антарктичної експедиції, так само, як і космічної, робота не поділяється на чоловічу та жіночу. Водночас у кожного учасника має  бути свого роду дублер на випадок хвороби або надзвичайної ситуації. Це не означає, що всіх представників потрібних спеціальностей беруть по двоє, а скоріше те, що кандидат у космонавти та в полярники повинен мати більше, ніж один фах і освоїти додаткові навички —  інженерні, медичні тощо.

У кожного з основного складу як антарктичної експедиції, так і космічного польоту, обов’язково має бути і такий дублер, який зможе поїхати / полетіти замість нього — на випадок, якщо до відправки експедиції трапиться непередбачувана ситуація і хтось з основного складу буде змушений відмовитись.

І космонавти, і полярники перебувають в  ізольованому просторі, тому для них надзвичайно важлива стресостійкість. А крім того —  хороше здоров’я та фізична витривалість.

Так, наприклад, відбір у 25-ту українську антарктичну експедицію на початку жовтня минулого року мав кілька етапів: крім конкурсу документів, були співбесіда, психологічне тестування та медогляд.

Астронавтів до NASA відбирають роками — і дуже важливим аспектом при цьому є досвід роботи. Американка українського походження, астронавтка Гайдемарі Стефанишин-Пайпер так описує відбір у своїх інтерв’ю: «Наприклад, я працювала на флоті, ремонтувала підводні човни. Умови роботи під водою подібні до космічних. Насамперед, потрібно мати дуже багато захисного обладнання на собі. Воно заважає дивитися навколо, а ще в тебе немає опори під ногами. Тому, поки ти працюєш, потрібно постійно продумувати свої рухи —  як можна  поліпшити своє положення, щоб виконати роботу. Підводний досвід і навички, які я розвинула, допомогли мені вийти у космос.  Найважче — це підготовка до виходу, який може тривати 6,5 годин. Тренування у басейні 6-годинне, ти весь час під водою у величезному костюмі й постійно працюєш, фізично це дуже важко. Крім того, для NASA важлива освіта. Бажано, щоб вона була інженерною, інженери завжди знадобляться».

На зимівлю, тобто річне перебування, на станцію «Академік Вернадський» традиційно приїжджає 12 осіб.  Перебування у космосі може тривати до двох годин у Юрія Гагаріна до 437 діб у Валерія Полякова. Нині на космічному кораблі зазвичай по двоє людей, а найбільша місія на МКС складалася із тринадцяти.

Міжнародна космічна станція
Міжнародна космічна станція. Джерело: NASA

Антарктиду можуть відвідувати туристи: вони прибувають на яхтах або спеціальних суднах. Щороку це десятки тисяч охочих. Масовий космічний туризм — поки лише в планах кількох компаній (на сьогодні таких відвідувачів було менше десяти).

Українські полярники долають шлях в 17 тис. км. Дорога від Києва до «Академіка Вернадського» займає приблизно десять днів. Спочатку переліт до Південної Америки з пересадками у Європі (це триває приблизно дві доби). Далі потрібно дістатись до півдня материка, а звідти майже п’ять днів плисти на кораблі (за сприятливої погоди).

До Міжнародної космічної станції, яка розташована на висоті 400 км від землі, астронавти дістаються приблизно добу. Гайдемарі Стефанишин-Пайпер розповідає: «Вихід на орбіту триває 8,5 хв. Неймовірна сила двигунів виштовхує тебе в космос. Через перевантаження 3g ти  відчуваєш себе дуже важким. Це триває 30 секунд, потім головний двигун вимикається і стає дуже тихо».

Girl power в антарктичних та космічних дослідженнях  

Торік в Україні зняли тривале обмеження щодо участі у річних антарктичних експедиціях жінок. На станції «Академік Вернадський» у 24-й експедиції їх двоє: біологиня Оксана Савенко та лікарка Наталія Бабій. До 25-ї експедиції також увійшли дві жінки: біологиня Євгенія Прекрасна та Анна Соіна, дослідниця гідрометеорології та океанографії. Раніше жінки-науковці теж приїжджали до Антарктики для своїх досліджень, але ці четверо — вперше мають змогу залишатися на зимівлю.

Українські дослідниці під час сезонної експедиції до Антарктиди. Джерело: Громадське телебачення

До 1978 року жінок не допускали до польотів у космос. Зараз NASA декларує абсолютно однакові критерії відбору для чоловіків та жінок, і тренують їх в однакових умовах.

Але лише у жовтні 2019 року американські астронавтки Крістіна Кох і Джессіка Мейр вийшли у відкритий космос, щоб замінити несправне обладнання на МКС. Вони стали першою в історії виключно жіночою командою. Як пояснили у Національному управлінні з аеронавтики й дослідження космічного простору (NASA), це був не навмисно запланований жіночий політ, просто це колись  мало статися — адже у США постійно збільшується кількість жінок-астронавток.

Американські астронавтки Крістіна Коук і Джессіка Мейр перед виходом у відкритий космос. Джерело: NASA

Гайдемарі Стефанишина-Пайпер каже, що раніше жінок у космосі було менше, бо їх небагато у технічних спеціальностях, а саме така освіта потрібна для роботи з NASA. «Треба, щоб більше дівчат навчалися на інженерних спеціальностях, на астрофізиці, —  говорить вона. —  І наступним українським космонавтом після Леоніда Каденюка теж могла би стати жінка. Чому б і ні?».

Але, як зазначає авторка книги «Жінки у космосі» Людмила Щербанюк, щоб таке сталося, має співпасти кілька факторів. І вони різні, залежно від того, професійний це чи туристичний політ.

Сьогодні підтверджені можливості запуску пілотованих космічних кораблів на орбіту мають три країни: Росія, США і Китай. З 2013 року, коли востаннє відправив своїх тайконавтів Китай (США не запускали своїх пілотованих апаратів з липня 2011 року), здійснює такі старти лише Росія. «Чи може Україна за нинішньої ситуації скористатися послугами нашого північного сусіда? Вочевидь, ні. Тож залишаються тільки Китай і США, які поки що запусків на орбіту не проводять, але готуються», —  пояснює пані Людмила.

Тут варто зауважити, що досі в історії не було жодного випадку, коли б учасником польоту на китайському апараті був представник іншої країни. Гіпотетично це можна уявити, проте слід памʼятати, що Китай не є учасником МКС й донині експлуатував власні орбітальні лабораторії, відповідно, він стоїть дещо осторонь міжнародної співпраці у сфері космічних досліджень.

США оголосили про плани повернення на Місяць у 2024 році, причому серед тих, хто ступить на поверхню нашого природного супутника, першою має бути саме жінка. Наразі у розробці є кілька варіантів космічних кораблів: CST-Starliner від Boeing, Dragon від SpaceX та Orion від Lockheed Martin. Завдання двох перших доставляти астронавтів на навколоземну орбіту та космічні станції, а останній має здійснювати польоти на Місяць і Марс. «Чи можуть українці потрапити до цих програм? Як приватні особи — ні, для цього потрібно бути громадянами США. Однак теоретично, можна було б подумати про міждержавну програму співпраці, на зразок тієї, за якою американським космічним шатлом літав українець Леонід Каденюк», — говорить Людмила Щербанюк.

Варто пам’ятати, що будь-які візити на МКС у тому чи іншому вигляді вимагатимуть співпрацю з Росією, бо цей космічний форпост експлуатується NASA спільно з Роскосмосом. Хоча РФ планує найближчим часом, щойно американці пересядуть на свої кораблі, доправляти туристів на своїх «Союзах». І якщо хтось з українців знехтує війною і заплатить приблизно 50 млн доларів, то теоретично може опинитися в космосі. Умовно кажучи, потрібні лише гроші. Так, 22 лютого 2019 року на навколоземній орбіті побувала Бет Моузес, інструкторка астронавтів компанії Річарда Бренсона Virgin Galactic (компанія отримала вже 8 тис. заявок від потенційних космічних туристів). Плани запускати охочих у космос мають також інші бізнесмени, серед яких власник Amazon Джефф Безос зі своєю компанією Blue Origin. Однак, коли почнуться такі польоти, ще не відомо, адже комерційна експлуатація цього проєкту поки що не розпочалася.

Проте не варто виключати можливості якогось збігу обставин, що прискорить появу першої української астронавтки.

Полярні та космічні дослідження — це такі галузі, де тісно переплітаються наука та геополітика. «Фактично, це утримання форпосту для майбутніх поколінь, —  каже голова НАНЦ Євген Дикий, —  це заявка на участь у найпрестижнішому світовому клубі та доступ до майбутнього розподілу ресурсів».

І наостанок: що з антарктичної станції, що з навколоземної орбіти добре видно, якою красивою насправді є наша планета, і нам усім треба її берегти.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine