Космічний апарат Magellan 29 років зберігав таємницю Венери

Венера — одна з найдивніших планет Сонячної системи. Вона схожа на Землю за розміром, але разюче від неї відрізняється, і не тільки складом атмосфери та температурними показниками. Однією з цих відмінностей є також літосфера Венери — тверда зовнішня оболонка планети.

Ілюстрація великої корони
Ілюстрація великої корони Кецальпетлатля, розташованої в південній півкулі Венери. Зображення: NASA/JPL-Caltech

На Землі літосфера роздроблена та рухлива, поділена на тектонічні плити, які допомагають формувати поверхню планети, водночас пропускаючи тепло з надр планети навколо своїх нерівних країв. Літосфера Венери, навпаки, «безшовна», що робить механізми охолодження та відновлення поверхні планети чимось на зразок загадки. Нове дослідження показує, що на Венері насправді може бути відносно «м’яка» літосфера.

Вивчення планети дуже складне та важке: Венера покрита густою токсичною атмосферою, яка підтримує температуру поверхні в середньому на рівні +475°C. Відправлені туди посадкові апарати протримались ледь довше години на її поверхні. Але дані, зібрані орбітальним апаратом Magellan десятиліття тому, зберігали таємниці Венери всі ці роки. Космічний корабель використовував радар, щоб проникнути крізь густі хмари планети та зробити зображення поверхні. Тепер вчені використали ці дані, щоб виявити несподіваний факт: літосфера Венери може бути тоншою, ніж вважалося раніше.

Магма близька до поверхні

На чолі з планетарною геофізикинею Сюзанною Смрекар з Лабораторії реактивного руху NASA команда дослідників використовувала дані Magellan, щоб ретельно вивчити особливості вулканічної поверхні, які називаються коронами, а також траншеї та хребти, що їх оточують. Вони виявили, що там, де хребти розташовані ближче один до одного, літосфера, ймовірно, досить тонка, завглибшки не більше 11 км. Моделювання показує, що тепловий потік через поверхню в цих місцях вищий, ніж середній тепловий потік на Землі.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Колекція журналів Universe Space Tech №1

До товару
Корони на Венері
Корони на Венері нагадують ударні кратери та складаються з піднятого кільця навколо затонулого центру з концентричними розломами, що розходяться назовні. Вони також можуть бути величезними сотні кілометрів у діаметрі. Фото: NASA/JPL

На Венері відносно небагато ударних кратерів, принаймні у порівнянні з такими планетами, як Марс та Меркурій. Цей контраст давно був загадкою для вчених. Чим більше ударних кратерів має планета, тим старшою вважається її поверхня. Тому якщо на планеті небагато ударних кратерів, щось має їх стерти. Поверхня Венери на 80% складається з вулканічної породи, що свідчить про певний механізм, який оновлює поверхню планети та робить її відносно молодою, наприклад, активний вулканізм. Відкриття завдяки Magellan підтверджують цю гіпотезу. Тривала втрата тепла в областях корони Венери вказує на геологічну активність, яка триває, оскільки магма блукає прямо під поверхнею.

Наразі для детального вивчення Венери NASA планує 2027 року запустити місію VERITAS. Вчені сподіваються, що вони зможуть використовувати космічний апарат, щоб ближче розглянути цікаві корони Венери.

Раніше ми повідомляли про те, як cтратосферній обсерваторії NASA не вдалося знайти слідів життя в атмосфері Венери.

За матеріалами SciencAalert.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Чорні діри постійно поглинають одна одну для виживання
Прихована загроза у космосі: як виявити супутник з ядерною зброєю
Космічні самітники виявились попередниками зоряних систем
Нейтрино можуть народжуватися всередині загадкових червоних цяток
Ядерну батарею для супутників вперше випробовують у космосі
В архівах TESS вперше виявили планету методом мікролінзування
Космічний апарат NASA New Horizons успішно вийшов із найдовшої гібернації та перебуває у справному стані
Вибухи феєрверків на День незалежності у США помітили з борту МКС
Відставка після тріумфу Artemis II: Джеремі Гансен залишає загін астронавтів
Найбільша пара чорних дір утворила гігантську порожнечу