1 лютого 1958 року з космодрому на мисі Канаверал відбувся пуск ракети Juno I. Вона вивела на орбіту Explorer 1, який увійшов в історію як перший американський штучний супутник Землі. З нагоди 65-річного ювілею цієї події ми хотіли б розповісти про те, як США вступили в космічні перегони та чому саме Explorer 1 став першим американським супутником.
Вибір першого американського супутника
Ще 1955 року США оголосили про намір запустити перший штучний супутник Землі. Подія мала бути приурочена до Міжнародного геофізичного року (він проводився з 1 липня 1957 по 31 грудня 1958 року). Основне питання полягало в тому, хто саме побудує перший американський супутник. Річ у тім, що в той час у США не було єдиної космічної програми або якоїсь організації, яка б займалася керуванням освоєння космосу. Натомість у країні існувало кілька незалежних ракетних проєктів, що розроблялися різними гілками збройних сил без будь-якої координації.
Один із подібних проєктів мав назву Orbiter. Він розроблявся американською армією та ВМС, його керівником був Вернер фон Браун. Фон Браун запропонував використовувати для запуску супутника зв’язку з першого ступеня своєї балістичної ракети Redstone, на яку потім планувалося встановити три кластери з 15 твердопаливних ракет Baby Sergeant (11 в якості другого ступеня, 3 як третій ступінь і 1 в якості четвертого ступеня). Головною перевагою цього проєкту було те, що він передбачав використання вже наявних та випробуваних носіїв.
Основним конкурентом Orbiter була програма Vanguard, розроблена Дослідницькою лабораторією ВМС США та фірмою GLM. Вона передбачала запуск першого супутника за допомогою носія, створеного на базі першого ступеня геофізичної ракети Viking, на яку потім передбачалося додати два додаткові ступені (рідинний та твердопаливний). Ще один космічний проєкт мали американські ВПС, які збиралися використовувати для запуску супутника нову балістичну ракету Atlas.
У результаті державний комітет, який займався питанням першого супутника, зупинив свій вибір на Vanguard. Згодом фон Браун неодноразово критикував це рішення, заявляючи, що його космічний проєкт міг би бути реалізований набагато раніше за радянський. Це твердження підтверджують результати випробування, проведеного 20 вересня 1956 року. Того дня відбувся пуск ракети фон Брауна. Вона відрізнялася від орбітального варіанта лише відсутністю четвертого ступеня. Під час польоту була досягнута максимальна швидкость 7 км/сек та висота 1100 км. Якби на ракеті був четвертий ступінь, то вона б вийшла на орбіту і космічна ера почалася б ще в 1956 році.
То чому ж перевагу віддали проєкту Vanguard? Вважається, що свою роль відіграло німецьке походження фон Брауна та його участь у створенні ракет Фау-2. Крім того, Vanguard передбачав запуск супутника з використанням виключно невійськових ракет, що вважалося кращим із політичної точки зору. І, нарешті, на той момент західні фахівці мали досить слабке уявлення про радянські ракетні досягнення. У США вважали, що в них у запасі багато часу і кілька зайвих місяців, які знадобляться на доведення Vanguard не змінять загальну картину.
Супутникова криза
Коли 4 жовтня 1957 року Радянський Союз запустив перший в історія штучний супутник Землі, це спровокувало справжню кризу в США. Незабаром президент Ейзенхауер привселюдно пообіцяв, що перший американський космічний апарат вирушить на орбіту ще до кінця 1957 року.
Це спричинило різке форсування ходу робіт по проєкту Vanguard. Пуск ракети із супутником відбувся 6 грудня 1957 року. Він завершився невдачею. Через втрату тяги ракета впала на стартовий стіл і вибухнула. Ця подія стала великим ударом по репутації США як провідної країни світу.
У результаті фон Браун, який неодноразово публічно заявляв про те, що у разі отримання дозволу зможе запустити супутник протягом кількох місяців, нарешті отримав зелене світло на реалізацію свого проєкту. При цьому він зазнав важливої зміни. Якщо спочатку планувалося, що апарат буде являти собою простий бовванець, то тепер було вирішено перетворити його на повноцінний апарат, здатний провести наукові дослідження. Його створенням зайнялася Лабораторія реактивного руху, а супутник отримав назву Explorer 1.
Explorer 1 мав конічну форму. Його довжина становила 203 см, діаметр — 15 см, маса — 14 кг. Він отримував енергію від вбудованого акумулятора, його наукова начинка складалася з детектора заряджених частинок та датчика мікрометеоритів. Зв’язок із Землею здійснювався за допомогою двох радіопередавачів.
Explorer 1 вирушає в космос
Цікаво, що навіть після того, як фон Браун отримав дозвіл, вважалося, що Explorer 1 однаково стане лише другим американським супутником. Річ у тім, що наступна спроба пуску Vanguard була спочатку намічена на 23 січня 1958 року. Обидві ракети паралельно готувалися до пуску на сусідніх стартових майданчиках.
Але через різні технічні проблеми, пуск Vanguard був відкладений на два тижні. Завдяки цьому фон Браун отримав свій шанс. І він не впустив його. 1 лютого 1958 року Explorer 1 став першим в історії американським супутником.
Explorer 1 передавав сигнали до 23 травня 1958 року. Аналіз його даних дозволив астрофізику Джеймсу Ван Аллену висунути припущення про наявність у планети радіаційних поясів. Наступні космічні апарати підтвердили цю гіпотезу.
Якщо ж говорити про Vanguard, то й друга спроба запуску апарата завершилася невдачею. Його вдалося вивести на орбіту лише з третього разу у березні 1958 року. Цікаво, що супутник (зрозуміло, він давно вийшов з ладу) все ще знаходиться в космосі, бувши найстарішим зробленим руками людини об’єктом на орбіті. Щодо Explorer 1, то він згорів в атмосфері в 1970 році.
Епопея з протистоянням Explorer 1 та Vanguard стала важливою віхою для американської космічної програми. Вона наочно продемонструвала порочність відсутності однодумності у космічній галузі. Це підштовхнуло американське керівництво до рішення створити нову організацію, яка взяла б на себе управління всіма цивільними космічними проєктами. Закон про її створення був підписаний 29 липня 1958 року. Ця організація отримала назву NASA.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
