James Webb розгледів «космічний полудень» Всесвіту в туманності Тарантул

Космічний телескоп James Webb не припиняє нас дивувати своїми дивовижними світлинами. Свіже фото — це новий погляд на туманність Тарантул, закручену масу міжзоряного пилу та газу, з яких скоро утворяться зорі. Згідно з повідомленням NASA, те, що виглядає як павутинний шовк, оточує порожнистий центр, де матеріал був зруйнований радіацією.

Найчіткіше фото туманності Тарантул, яку отримав James Webb
Найчіткіше фото туманності Тарантул, яке отримав James Webb. Фото: NASA, ESA, CSA та STScI

«Дивовижні зображення James Webb туманності Тарантул дають нам новий погляд на найбільші зоряні ясла в локальному Всесвіті, показуючи світила на ранніх стадіях їхнього формування в щільних вузлах газу та пилу навколо центрального скупчення», — говорить Кріс Еванс, науковий співробітник проєкту JWST.

Туманність — це величезна хмара пилу, що займає міжзоряне середовище. Більшість з них є колисками життя для нових зір. Туманність Тарантул отримала свою назву за схожість із норою тарантула, вкритою павутиною.

Туманність Тарантул розташована на відстані 161 тис. світлових років від нас у Великій Магеллановій Хмарі, одному з супутників Чумацького Шляху. Вчені проєкту JWST змогли сфотографувати туманність у всій її красі за допомогою набору інфрачервоних інструментів телескопа. Середньоінфрачервоний інструмент MIRI на борту James Webb зміг роздивитись крізь міжзоряний пил, оскільки довші хвилі здатні проникати крізь хмари твердих частинок.

James Webb фокусується на області, що оточує центральне зоряне скупчення
У світлі з більшою довжиною хвилі, уловленому інструментом середнього інфрачервоного діапазону MIRI, James Webb фокусується на області, що оточує центральне зоряне скупчення, і відкриває зовсім інше зображення туманності Тарантул. Велика кількість вуглеводнів освітлює поверхні хмар пилу, зображені синім і фіолетовим. Авторство: NASA, ESA, CSA та STScI

За даними NASA, блискучі сині зорі, що розташовані праворуч від центру, створили навколо себе порожнину, оскільки їхнє випромінювання «випалило» цю область інтенсивними зоряними вітрами. Навколишні області неймовірно щільні та утворили стовпи, в яких народжуються молоді світила (протозорі).

Вчені раді дізнатися більше про туманність Тарантул, особливо тому, що її хімічний склад подібний до «космічного полудня», коли Всесвіту було лише кілька мільярдів років. Спостерігаючи за цією туманністю, астрономи можуть певним чином зазирнути в минуле Всесвіту.

Раніше ми повідомляли про те, якою побачив туманність Тарантул телескоп Spitzer.

За матеріалами NASA.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine