Завдяки даним, зібраним апаратом Insight, планетологам вдалося скласти найдетальнішу карту будови підповерхневих шарів Марсу до глибини 200 м. Вона продемонструвала сліди колосальних вивержень, які колись відбувалися на Червоній планеті, а також наслідки давнього бомбардування астероїдів.
Insight приземлився на марсіанську поверхню наприкінці 2018 року. Однією з ключових цілей місії є вивчення внутрішньої будови та складу планети. Для цього апарат вивантажив сейсмометр SEIS на поверхні, який відтоді зміг зареєструвати безліч марсотрясінь. Аналіз особливостей поширення сейсмічних хвиль дозволив визначити приблизні межі шарів Марсу та встановити розмір його ядра.
Тепер вченим вдалося з’ясувати, що знаходиться під поверхнею Марсу безпосередньо на місці посадки InSight. Вони скористалися тим, що SEIS реєструє не тільки підземні поштовхи, але й «фонові» коливання, які виникають у результаті взаємодії марсіанських вітрів з різними нерівностями поверхні планети. Їх досить складно визначити, але вченим все ж вдалося передбачити період, коли SEIS зміг їх зафіксувати.
Внутрішня будова Марсу
Аналіз даних SEIS показав, що безпосередньо під зондом лежить приблизно триметровий шар піщаного реголіту. Він переходить у 15-метровий шар крупнозернистої брекчії. Це уламки, які були вибиті в результаті падіння метеорита, а потім знову впали на поверхню.
Під брекчією починається шар базальтів, що утворилися в результаті вивержень амазонського періоду (1,7 млрд років тому). На глибині 30 м він переходить у шар завтовшки 30-40 м, який, імовірно, складається з осадових порід. Учені вважають, що крихкий прошарок на такій великій глибині вказує на те, що під місцем посадки Insight розташований давній кратер. Він утворився майже 1,7-2 млрд років тому і потім був прихований лавою й осадовими породами.
Після цього осадового шару знову починаються відкладення базальтів, що утворилися в гесперійський період (3,6 млрд років тому). Вони простягаються на глибину до 175 м. Далі — площа осадових порід.
Останнім часом зонд Insight має великі труднощі з виробництвом енергії. Це пов’язано з товстим шаром пилу, який осів на його сонячних батареях. Але фахівці місії все ще сподіваються, що апарат зможе працювати як мінімум до весни 2022 року.
За матеріалами http://www.sci-news.com
