Hubble та Chandra зібрали зоряний букет на День святого Валентина

Одне з найбільш деталізованих зображень області космосу — галактична туманність Тарантул, відома також як 30 Doradus (NGC 2070). Це унікальне поєднання рентгенівських даних обсерваторії Chandra (синьо-зелений), оптичних знімків телескопа Hubble (жовтий) і радіоданих ALMA (помаранчевий). Результат вражає: масивна космічна структура нагадує фіолетово-рожевий букет, де кожна цятка й прожилка — це зоря, газ чи пил. 

NGC 2070
Світлина туманності Тарантул (NGC 2070). Фото: NASA / CXC / SAO

Космічна адреса

Туманність Тарантул розташована у Великій Магеллановій Хмарі (ВМХ) — галактиці-сусідці Чумацького Шляху на відстані 160 тис. світлових років від нас. Вона є найпотужнішим зоряним розплідником у місцевій групі галактик, що охоплює наш Чумацький Шлях і галактику Андромеди. Завдяки своєму розміру, яскравості й активності 30 Doradus є об’єктом постійних спостережень. 

Цей регіон має настільки багаті запаси «пального» для формування світил, що процес триватиме ще щонайменше 25 млн років. Щільне скупчення в центрі містить наймасивніші зорі, відомі науці. Їхній вік не перевищує 1–2 млн років, тоді як наше Сонце, наприклад, існує вже близько 5 млрд років. 

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше
30 Doradus (NGC 2070)
Розташування окремих об’єктів, що формують туманність Тарантул. Фото: NASA / CXC / SAO

Молоді масивні зорі в туманності Тарантул генерують потужні космічні вітри, які разом із речовиною від вибухів наднових створюють фантастичні форми: дуги, стовпи й бульбашки. На рентгенівських зображеннях видно розсіяний гарячий газ, що є наслідком цих процесів. Він світиться фіолетово-рожевими відтінками, які підкреслюють структуру зоряного розплідника. 

Світлина туманності Тарантул нагадує про чарівну безмежність Всесвіту. Фіолетово-рожевий букет із сяючих зір, хмар газу та пилу демонструє, як у хаосі космічних процесів народжується краса, яка надихає й розкриває таємниці походження світил і галактик. 

Рекордні спостереження Chandra

За 23 дні спостережень обсерваторія Chandra виявила 3615 джерел рентгенівського випромінювання. Серед них — масивні зорі, зоряні системи, що ще формуються, та молоді скупчення. Це суттєвий прорив, адже попередні спостереження тривали лише 1,3 дня. 

Chandra також допомагає вивчати дифузне рентгенівське випромінювання в таких регіонах і відстежувати зміни у 30 найяскравіших зорях 30 Doradus. Наприклад, деякі з цих зір утворюють подвійні системи, їхню взаємодію можна оцінити за змінами рентгенівського світіння. 

Раніше ми повідомляли про те, як Hubble зазнімкував фабрику пилу у Великій Магеллановій Хмарі.  

За матеріалами NASA

Новини інших медіа
Диск Чумацького Шляху набув пласкої форми за два етапи
Кристали солі можуть містити підказки про життя під льодом Енцелада
Дві гігантські чорні діри можуть зіткнутися вже за 100 років
Зонд програми ExoMars 10 років працює на орбіті Марса
Помилка в розрахунках: планети Сонячної системи загинуть раніше
Що відбувається з геномом людини в невагомості
Рослини змінюють активність генів за лічені хвилини після потрапляння у невагомість
Космічні паразити: супутники Starlink та OneWeb засліплюють радіоастрономію
Астрофізик Сергій Осіпов розповість школярам, як досліджують Сонце
Спектри SPHEREx виявили слабкі місця моделей коричневих карликів