Гігантські каньйони Місяця утворилися за кілька хвилин

Великий каньйон в Аризоні — це грандіозна природна пам’ятка, яка виникла завдяки річці Колорадо, що прорізала породу мільйони років. Проте подібні структури можна знайти не лише на Землі, а й на інших тілах Сонячної системи. Наприклад, на Місяці існують каньйони, які за розмірами можуть зрівнятися із земним чудом природи. Однак формування каньйонів на Місяці відбувалося зовсім іншим шляхом, оскільки рідкої води там немає.

Vallis Schrödinger
Долина Шредінгера на зворотному боці Місяця. Фото: NASA

Особливості каньйонів на Місяці

Нещодавно вчені визначили механізм утворення двох місячних каньйонів — Долина Шредінгера і Долина Планка. Ці структури з’явилися всього за кілька хвилин в результаті гігантського зіткнення, на відміну від мільйонів років ерозії, що утворило Великий Каньйон на Землі.

Кратер Шредінгер
Кратер Шредінгера на Місяці. Фото: NASA

Долина Шредінгера і Долина Планка розташовані на зворотному боці Місяця, неподалік південного полюса. Їхні розміри вражають: Долина Шредінгера має довжину 270 км і глибину 2,7 км, а Долина Планка — 280 км завдовжки й 3,5 км завглибшки. Хоча Великий Каньйон на Землі довший (446 км), він значно мілкіший — лише 1,86 км.

Процес утворення каньйонів

Ці каньйони є частиною так званих викидних променів, які формуються, коли під час удару великі обсяги матеріалу викидаються на поверхню. Дослідники під керівництвом Девіда Крінга з Місячного і планетарного інституту США детально вивчили процес їхнього формування, використовуючи дані знімків поверхні Місяця. Вони створили карти напрямків і розподілу матеріалу, який утворився внаслідок удару, та реконструювали сам процес зіткнення.

басейн кратера Шредінгера
Погляд з орбіти на ударний басейн кратера Шредінгера і двох випромінювальних каньйонів, вирізаних ударним викидом. Фото: Nature Communications

Зіткнення, яке створило каньйони, сталося близько 3,8 млрд років тому, коли у Сонячній системі було значно більше великих астероїдів. Результати показали, що удар, який утворив кратер Шредінгера, був асиметричним. Більша частина викидного матеріалу розподілилася далі від південного полюса Місяця. Швидкість матеріалу, що був викинутий в результаті удару, становила від 0,95 до 1,28 км/с. Енергія від зіткнення була колосальною — приблизно в 130 разів більшою за всю енергію світового арсеналу ядерної зброї.

Великий каньйон
Великий каньйон утворився протягом 56 млн років, коли річка Колорадо прорізала плато в Аризоні. Фото: Unsplash
Порівняння
Порівняння між Великим Каньйоном (угорі) та Долиною Планка (внизу)

Значення для майбутніх досліджень

Майбутня місія NASA Artemis III, запланована на 2027 рік, має дослідити райони поблизу південного полюса Місяця. Точне місце посадки ще не визначене, але дослідники впевнені, що астронавтам у цьому місці нічого не загрожує. Це дослідження є важливим для майбутніх місій, адже моделі вчених свідчать, що викидний матеріал переважно зосереджений далеко від запропонованих місць посадки. Це відкриває доступ до стародавніх мінералів із глибинних шарів Місяця, які астронавти планують вивчити.

Дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, є ще одним кроком до розуміння процесів формування місячної поверхні, а також історії нашого супутника.

Раніше ми повідомляли про те, як найбільші кратери Місяця утворили планетезималі.

Новини інших медіа
Місяць – свідок катастрофи: наш супутник утворився до зіткнення Землі із Теєю
Битва з гравітацією: екіпаж Starliner із підірваним здоров’ям звикає до Землі
Галактика навколо галактики: James Webb зазнімкував неймовірний космічний міраж
Радіація та холод: SpaceX відправить астронавтів у недосліджені полярні висоти
Прощавай, Gaia! ESA навмисно зламала космічну обсерваторію
Протопланетні диски набагато менші, ніж вважалося раніше
Загадка космічного світанку: James Webb виявив галактику, що розсіяла туман раннього Всесвіту
Перерваний політ: космічний корабель Cygnus зазнав пошкоджень під час транспортування
Подивіться вгору: 27 березня на небі може спалахнути нова T Північної Корони
Телескоп Hubble сфотографував Малу Магелланову Хмару