Геть із Чумацького Шляху: знайдена найближча до Землі гіпершвидкісна зоря

Астрономи виявили найближчу до Землі гіпершвидкісну зорю. У майбутньому вона може покинути Чумацький Шлях.

Дуже швидка й дуже тьмяна

Знахідка була зроблена завдяки учасникам фінансованого NASA проєкту Backyard Worlds: Planet 9, метою якого є пошук коричневих карликів та інших субзоряних об’єктів в околицях Сонячної системи. Його учасники переглядають знімки інфрачервоного телескопа WISE в пошуках рухомих об’єктів. Найцікавіші знахідки потім вивчають професійні астрономи.

Переміщення J1249+36 по небу на знімках телескопа WISE. Джерело: Adam Burgasser et al. / AAS-244

Одним із таких об’єктів стала зоря J1249+36. Вона привернула увагу дослідників завдяки своїй швидкості. За початковими оцінками, вона становила 600 км/c. Для порівняння, швидкість руху Сонця навколо центру Чумацького Шляху дорівнює 220 км/с.

J1249+36 розташована на відстані 407 світлових років від Землі. На знімках вона має вигляд дуже тьмяного червонуватого об’єкта. Її спектр демонструє наявність слідів натрію, калію, гідриду заліза, чадного газу та водяної пари. Маса становить близько 8% сонячної, ефективна температура поверхні — 1490 °C. Наразі астрономи класифікували J1249+36 як субкарлик спектрального класу L — це клас зір з дуже низькою масою та температурою. Вони являють собою найстаріші світила Чумацького Шляху.

Подальші спостереження дали змогу уточнити, що швидкість J1249+36 становить 456 км/с, що все одно досить багато. Цього достатньо, щоб зоря могла вирватися з обіймів гравітації Чумацького Шляху і вирушити в міжгалактичну подорож.

Зоряне прискорення

Наразі в астрономів є два основних пояснення аномальної швидкості J1249+36. Згідно з першою гіпотезою, спочатку вона була компаньйоном білого карлика, який поступово поглинав її речовину. Коли маса білого карлика перейшла межу Чандрасекара, він вибухнув, як наднова. Цей вибух цілком міг «катапультувати» J1249+36.

Згідно з другим сценарієм, J1249+36 спочатку була членом кулястого скупчення. Передбачається, що в центрах таких скупчень ховаються чорні діри з широким діапазоном мас. Вони здатні утворювати подвійні системи. Якщо зоря близько підійшла до такої пари, то складна динаміка взаємодії трьох тіл могла викинути її з кулястого скупчення. Відповідь на те, який із цих сценаріїв ближчий до істини, може дати детальніший спектральний аналіз J1249+36, який дасть змогу встановити її походження.

За матеріалами today.ucsd.edu