Чи знаєте ви, що колись усі люди, аби вважатися освіченими, вивчали астрономію? Це стосувалося і юристів, і лікарів, і навіть богословів. Саме такою була середньовічна освіта. А винним в усьому був Меркурій, але не ретроградний.
Які науки треба вивчати
Сьогодні 1 вересня. День знань. Традиційно він відзначається не лише святковими лінійками у школі, а й палкими дискусіями про те, якою має бути освіта, щоб вона виправдовувала вкладені у неї зусилля.
Останніми роками межа між освітою середньою, тобто школою, і університетом чи коледжем достатньо умовна, адже українська освіта взяла курс на створення професійної старшої школи, в якій частина підлітків вчитиметься за гуманітарними, а частина — за технічними профілями.
Це відображає суперечку щодо того, які шкільні знання кому знадобилися в житті, й чи не пора позбутися універсалізму освіти, який приписується неефективній радянській системі. Хоча насправді вигадали її набагато раніше.
Зокрема, чи знали ви, що астрономія — здавалося б, найнепотрібніший з усіх шкільних предметів — сотні років була частиною освіти кожної освіченої людини й вважалася знанням, необхідним усім: і юристам, і лікарям, і богословам?
Тривіум і квадривіум
Разом із трьома іншими галузями знань — арифметикою, геометрією та теорією музики — астрономія складала так званий «квадривіум», як зараз сказали б, «блок точних наук». Власне, його назва і походить від латинського слова quatro, тобто «чотири».
Квадривіуму протиставлявся тривіум. Цей блок гуманітарних дисциплін складався з граматики, риторики та логіки.
При цьому жодного поділу на «гуманітаріїв» та «технарів» не було. Усі вивчали все: спочатку тривіум, потім — квадривіум. Саме звідси й походить слово «тривіальний» у значенні «нічого особливого». Мається на увазі найпростіший перший рівень освіти.
Нетривіальне — це те, що, крім балаканини та логіки, потребує ще й точних розрахунків і вимірювань. Але без вивчення всіх трьох предметів тривіуму ходу до квадривіуму теж не було.
Разом тривіум і квадривіум складали сім вільних мистецтв — те, чим мала володіти кожна освічена людина. І тільки опанувавши їх усі. середньовічні студенти обирали одну зі спеціальностей. А їх на вибір було лише три: богослов’я, медицина та юриспруденція. Тож для того, аби на найвищому рівні розуміти Біблію, треба було вивчати кути сходження небесних тіл, координати та рух планет.
Магазин від Universe Space Tech
Шкарпетки Космічна Капібара – Маленькі Капі
До товару«Шлюб Філології та Меркурія»
Цікаво, що появі цієї системи сприяла лише одна єдина книга. Її автором був письменник V століття н. е. родом із Північної Африки, де тоді саме закінчувалася епоха римського панування. Звали його Марціан Капелла.
По суті, Марціан був популяризатором науки. На той момент наукове знання вже було представлене десятками праць різних авторів, таких як Платон та Арістотель, і далеко не всі мали час вивчати їх докладно.
Тому Марціан зробив їхнє коротке викладення й огорнув усе художньою історією. Вийшла розповідь під назвою «Шлюб Філології та Меркурія» у дев’яти книгах (частинах). У перших двох розповідається, як Меркурій (бог торгівлі, зв’язків, дипломатії та шахрайства, як неодмінної складової усього переліченого) вирішив одружитися і обрав собі за наречену надзвичайно освічену дівчину на ім’я Філологія.
Зараз це слово означає «наука про мову». Однак насправді воно складається із двох частин: «любити» і «логос». І ось саме «логос» вже багато століть виносить мозок усім вченим, оскільки означає окреме філософське поняття, яке можна розуміти не тільки як звичне нам «слово», але також «знання», «думка», «закон».
До речі, у «Фаусті» Ґете, коли до головного героя, поважного професора середньовічного університету, який уже давно на відмінно опанував і тривіум, і квадривіум, приходить Мефістофель, той сидить і думає, як же перекласти німецькою слово «логос» у фразі, яку ми звикли читати як «Спочатку було Слово».
Але повернімося до «Шлюбу Філології та Меркурія». У перших двох книгах розповідається про сватання та одруження Меркурія і Філології й про те, що той подарував їй семеро служниць.
А ось решта семи книг — це розмови героїні з ними. Річ у тім, що звуть їх Граматика, Риторика, Логіка, Арифметика, Геометрія, Астрономія та Музика. І, по суті, ці розмови — популярна енциклопедія. Так Марціан Капелла подарував світу сім вільних мистецтв.
Середньовічна освіта
«Шлюб Філології та Меркурія» надзвичайно шанували в Середньовіччі. Західна Римська імперія пала, а на її місці виникла безліч варварських королівств, які багато століть потому перетворяться на країни Євросоюзу. Разом із нею різко впав і культурний рівень, тож потреба у спрощеній системі античних знань була надзвичайно великою.
При цьому варто пам’ятати, що організованих шкіл практично ніде не було. Навчання проводилися або у монастирях, або у приватному порядку. Щось віддалено схоже на сучасну середню/вищу школу було тільки у Візантії, й саме там почали викладати, спираючись на концепцію семи вільних мистецтв.
До речі, у середньовічній Європі їм протиставлялися сім «невільних», вони ж artes mechanicae, вони ж мистецтва: ткацтво, землеробство, архітектура, військова справа, торгівля, куховарство та ковальство. Тож астрономію в ті часи ставили вище, ніж вміння кувати мечі й битися ними.
Коли в ХІ столітті у Західній Європі почали з’являтися перші університети, вони стали місцями вивчення саме семи вільних мистецтв, а не невільних «механічних». І насправді у порядку вивчення гуманітарних і точних наук логіка була зовсім відмінною від «спочатку легкі гуманітарні, а потім — складніші».
Граматика вивчалася першою, бо в уявленні середньовічного християнина в основі всього було книжне знання, насамперед — Біблія. Спочатку було Слово, а отже, основою розуміння світу було розуміння того, як слова складаються в мову, як правильно писати тексти (на прикладах з літератури) та складати вірші.
Далі йшла риторика — наука про те, як правильно висловлювати свої думки, зокрема і публічно. Вона включала елементи етикету та юриспруденції. І завершувала все логіка у вигляді діалектики. Це вже була наука про те, як люди, які прочитали купу книг і опанували риторику, мають у суперечці здобувати нове знання: наводити аргументи та робити висновки.
На цьому фундаменті стояла середньовічна наукова традиція, відома як схоластика. Саме це поняття походить від слова «школа», а пізніше схоластику неодноразово описували як відірвану від життя. Хоча принцип «не множити сутності без необхідності», який лежить в основі сучасного наукового методу, також походить із традиції схоластичного диспуту, що вівся за правилами діалектики. Його приписують схоласту Вільяму Окаму.
І лише після того, як студент (слово походить від латинського «шукати знання», «наполегливо працювати») опановував усе це, він вивчав арифметику та геометрію — як засоби наведення на диспутах чисел і геометричних побудов як аргументів.
Астрономію тоді вивчали за Птолемеєм: Земля була в центрі, а навколо неї оберталися Сонце, Місяць і планети, кожна на своїй сфері. Уже тоді ці рухи вміли передбачати за допомогою тієї самої арифметики та геометрії. Повністю осягнути світ у диспуті можна було лише за допомогою точних знань.
У тісному зв’язку з усім цим існувала музика — ще одна дивовижна галузь, яку можна було осягнути тільки за допомогою математики. Адже музика — це поєднання звуків різної висоти та тривалості. Будь-хто, хто вивчав нотну грамоту, підтвердить: там суцільні дроби.
Кінець семи вільних мистецтв
Сім вільних мистецтв в освіті панували понад тисячу років. Тільки у XVII столітті ця система почала руйнуватися. І кінець їй поклала саме астрономія, яка мала б бути її вершиною. Створивши фізику, Ньютон, Галілей та Кеплер, які й самі чудово знали й тривіум, і квадривіум, показали, що для опису всього, що відбувається чи то на Землі, чи на небі, математиці не потрібен посередник у вигляді науки про слова.
Так народилася сучасна університетська наука, artes mechanicae виявилися не ворогами, а друзями, а схоласти прийняли нову редакцію діалектики під назвою «науковий метод» і користуються нею досі.
До речі, у багатьох місцевостях і галузях тривіум з квадривіумом затрималися набагато довше. Наприклад, в українській традиційній освіті вони протрималися аж до кінця XVIII. Найвідоміший приклад — бурсаки з повісті Миколи Гоголя «Вій».
Сам головний герой Хома Брут — філософ, і це не його фах, а вказівка на те, що тривіум він уже склав і вивчає квадривіум, який тоді саме філософією і називали. Тиберій Горобець — ритор, тобто він ще тривіум вивчає, а ось Халява — богослов, тож він вже і квадривіум завершив, і на момент дії повісті вже опановує фах. Астрономію він вже мав скласти.
Отже, не можна сказати, що універсалізм в українській освіті — наслідок російського чи радянського панування. Це частина загальноєвропейської традиції, яка поєднує нас із християнськими країнами, а через них — з античною спадщиною.
Інша річ, що в самій Європі сім вільних мистецтв застаріли. Але це не означає, що зникла необхідність в універсальних знаннях. Просто немає сенсу дивитися на світ очима Марціана Капелли. Наука вже давно просунулася вперед і знайшла для астрономії нове місце в картині світу. Тож чи варто покладатися в освіті тільки на сучасну інтерпретацію тривіуму?
