Ідея полягає в тому, щоб розмістити радіотелескоп на зворотному боці Місяця, який природно екранований самим Місяцем від величезної кількості земних радіоперешкод. Це особливо важливо для низькочастотної радіоастрономії, оскільки земна іоносфера частково поглинає або відбиває низькочастотне радіовипромінювання. Проблема в тому, що ця «радіотиха гавань» може скоро перестати бути тихою. До 2030 року запланована активність орбітальних апаратів і посадкових місій може створити постійні джерела радіочастотних перешкод і на зворотному боці Місяця. І саме тому є пропозиція реалізувати максимально швидку та дешеву місію LFT3.
Зворотний бік Місяця
Уже багато років науковці шукають у космосі місце, де можна було б розмістити великий радіотелескоп. Найкраще для цього підходить зворотний бік Місяця, проте досі ці плани далі ідеї так і не просунулися. Проте, як повідомляє сайт phys.org, у цій справі з’явилася нова пропозиція.
Йдеться про дослідження, опубліковане на сервері препринтів arXiv дослідниками з Оксфордського університету. Вони припускають, що вже після 2030 року ці плани можуть втратити актуальність. Річ у тім, що орбітальна інфраструктура навколо Місяця може розвиватися настільки швидко, що його орбіти невдовзі будуть переповнені апаратами, які передаватимуть дані й створюватимуть перешкоди для астрономічних спостережень.
На Землі це стало проблемою вже давно і скоро може взагалі зробити наукову діяльність астрономів неможливою у багатьох галузях, зокрема під час пошуку сигналів від позаземних цивілізацій. Але може виявитися, що й «тікати» астрономам просто нікуди.
Місія LFT3
Способом хоча б частково розв’язати цю проблему автори дослідження вважають реалізацію місії Lunar Farside Transients and Technology Telescope (LFT3). Вона відрізняється від того, як в останні десятиліття бачили будівництво місячного радіотелескопа. У тих планах його мали будувати як достатньо дорогу капітальну конструкцію паралельно з місячною базою.
Але всі розуміють, що вартість реалізації цієї концепції може виявитися настільки високою, що її ніколи не втілять — або принаймні не встигнуть зробити це до того, як радіоефір на зворотному боці Місяця стане таким же забрудненим радіошумами, як і на Землі. Саме тому науковці пропонують якомога швидше реалізувати місію LFT3. Це буде апарат із велетенською антеною, який сяде на наш супутник і почне досліджувати космос.
Його цікавитимуть насамперед сигнали позаземних цивілізацій, але також він зможе шукати полярні сяйва на екзопланетах і швидкі радіоспалахи. При цьому йому все ж доведеться пережити різкі перепади температури на поверхні Місяця. Проте це все одно місія ціною лише у 150 млн доларів, яку можна доправити на поверхню нашого супутника у межах звичайної програми відправлення комерційних вантажів.
Значно важливіше те, що LFT3 може стати заручником того, заради чого її і замислюють, бо там, де немає земного радіошуму, немає й прямого радіозв’язку із Землею. LFT3 не матиме прямої видимості Землі, тому для передачі даних потрібен супутник-ретранслятор на місячній орбіті. За оцінкою авторів концепції, сучасна місячна інфраструктура обмежує передачу приблизно 100 ГБ даних на місяць. Для повноцінних високороздільних спостережень цього недостатньо.
Рішення автори проєкту бачать у тому, щоб частину обробки даних проводити безпосередньо на самому апараті. Це потребує розмістити на ньому значні обчислювальні потужності, але розробники кажуть, що впораються із цим. Однак, попри усі запевнення, коштів на реалізацію цієї місії досі не виділили.
