У роботах стародавніх астрономів Тета Еридана описується як одна з найяскравіших зір неба. Однак зараз це видиме неозброєним оком, але не таке вже й помітне світило. Науковці кажуть, що змогли розгадати його загадку.
Тета Еридана
Астрономи спостерігають за зоряним небом уже тисячі років, і часом давні записи стають цінним матеріалом для нових досліджень. Саме такий випадок описує сайт phys.org. Ідеться про нещодавно опубліковану в arXiv роботу, присвячену Теті Еридана.
Еридан — південне сузір’я, яке було б добре видно і з Північної півкулі, якби воно містило більше яскравих зір. Давні астрономи описували саме в ньому одне з найяскравіших світил нічного неба.
Мова про Тету Еридана, яка зараз навіть у самому сузір’ї є лише третьою за яскравістю, але у текстах стародавніх авторів вона описується як одна з найяскравіших на небі. Так Гіппарх у 129 році до н. е. описував її як найяскравішу в Річці, маючи на увазі те, що Еридан — це саме річка з античних міфів.
Із ним погоджувався і Птолемей у 132 р. н.е., і арабський астроном аль-Суфі у 964 н.е. При цьому останній навіть вказав її яскравість як 1 у цілком сучасній системі оцінки цього параметру. Але вже в роботах європейських астрономів 1600-х років її яскравість оцінюється як 3, і це приблизно те саме, що бачать астрономи зараз.
Загадкова зоряна система
На перший погляд, різниця між 1 та 3 зоряними величинами не така вже й велика. Проте варто згадати, що шкала яскравості в астрономії логарифмічна, тож насправді йдеться про потьмяніння у 10 разів. І це дуже важко пояснити з урахуванням того, що і попередній, і нинішній стан світила спостерігалися протягом століть.
Тобто різницю в принципі неможливо пояснити якимись спалахами. Але що ж це тоді? Відповідь, за словами астрономів, ховається у самій сутності Тети Еридана. Насправді це система, яка складається з трьох зір: тісної пари та третьої, яка розташована на значній відстані від неї й обертається навколо спільного з першими двома центру мас.
Саме перші дві зорі привернули увагу дослідників. Це масивні світила з масами 2,2 та 2,3 сонячної. Відстань між ними становить лише 0,083 а. о. — менше, ніж між Меркурієм і Сонцем. Обидві зорі дуже старі й уже майже заповнили свої порожнини Роша — область простору, яку вони можуть займати без початку перетікання речовини від однієї зорі до іншої.
Нині більша із зір щойно завершила спалювання водню в ядрі. Дослідники припускають, що кілька століть тому, коли водень ще був її основним джерелом енергії, оболонка зорі сягала межі порожнини Роша. Через це речовина могла перетікати на сусідню зорю, що спричинило різке зростання світності системи. Згодом темп виділення енергії знизився, оболонка стиснулася, і перетікання припинилося.
За матеріалами phys.org
